У літньої пари з інвалідністю ТЦК забрали єдиного сина під час поїздки по ліки для них: "Всіх – значить всіх"

У Колківській громаді, Волинська область, сталося справжнє лихо. Один місцевий житель на ім'я Дмитро, дбаючи про своїх літніх батьків з інвалідністю, вирушив до Луцька по ліки для мами. Він навіть не підозрював, що на нього чекає інший шлях – замість аптечних прилавків його одразу ж відвезли до військкомату.

І тепер 27-річний хлопець опинився на війні, а його люди похилого віку залишилися одні, без жодного шансу на допомогу, повідомляє Телеканал "Аверс".

Син родини Мартинюк завжди був для них опорою, особливо в непрості часи. Через проблеми зі здоров'ям у батьків йому навіть дали відстрочку від армії, але не тут було.

Мама Дмитра, Лідія, із гіркотою розповідає:

"Він мав по догляду за нами оформити і я його послала по уколі до Луцька, бо він уже з Києва розрахувався і був уже з нами. І ось подзвонив, що забрали його на військкомат у Луцьку".

Папа Михайло спішно зібрав документи, що підтверджують їхню інвалідність і те, що син справді доглядає їх. Але у військкоматі ніхто не почав їх слухати, навіть не дали передати папери Дмитру. Наступного дня Михайло просто був змушений залишити установу, так і не отримавши допомоги.

Не зупиняючись на досягнутому, батько вирушив до Ужгорода, де теж не зміг досягти успіху. Втратив документи, які мали допомогти його синові уникнути служби. Кажуть, що хлопець навіть намагався написати рапорт на звільнення, але все було, як у глухій стіні.

Мартинюки відчувають, що їхнє життя руйнується, і єдиною підтримкою для них залишаються рідкісні дзвінки від Дмитра.

Я не проти, щоб він служив, я не проти. Нехай зроблять загальну мобілізацію, всіх – означає всіх, а не хто беззахисний, значить того і заштовхати я", – з відчаєм каже Михайло.

Наразі батьки перебувають у пошуках адвоката, який допоможе їм розібратися з правами їхнього сина на відстрочку. Вони вже майже втратили надію, але коли на екрані простого телефону спалахує напис "дзвонить абонент Син", це все одно дарує їм хоч краплю радості в їхньому непростому житті.