Анатолій Гриценко

Анатолій Степанович Гриценко - український політик, полковник запасу, народний депутат України VI, VII скликань, міністр оборони України у 2005-2007, лідер партії "Громадянська позиція". Кандидат в президенти на виборах в 2010, 2014 і 2019 роках.

Місце народження

Народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області.

Освіта

• Після 8 класу Анатолій Гриценко вступив до Київського суворовського військового училища в Києві і в 1974 році закінчив його з золотою медаллю.
• У 1979 році із золотою медаллю закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. Спеціальність "Автоматичне, електричне та приладове обладнання пілотованих літальних апаратів".
• У 1984 році закінчив ад'юнктуру Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю "Динаміка, балістика та керування польотом літальних апаратів".
• У 1993-1994 роках - курси в Інституті іноземних мов Міноборони США і на оперативно-стратегічному факультеті Академії ВПС США.
• У 1995 році - курси підвищення кваліфікації Академії ЗС України.

Сім'я

• Дружина: Юлія Мостова - журналіст, головний редактор видання "Дзеркало тижня".
• Діти: Олексій (1979 року народження), Світлана (1982 року народження), Анна (2004 року народження) і Гліб (1998 року народження).

Коротка біографія

• У 1979-1981 роках Анатолій Гриценко служив в авіаційному полку на посаді начальника групи обслуговування авіаційного обладнання.
• З 1984 по 1992 роки викладав в Київському вищому військового авіаційному інженерному училищі ВС СРСР.
• У 1992-1994 роках Анатолій Гриценко обіймав посаду начальника проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних сил України.
• З 1993 по 1994 пройшов курси в Інституті іноземних мов Міністерства оборони США та оперативно-стратегічному факультеті Університету Військово-повітряних сил США.
• У 1995 році закінчив курси підвищення кваліфікації Академії ЗСУ.
• У січні 1996 року Гриценко став начальником управління проблем військової безпеки та військового будівництва Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України.
• З вересня 1997 по січень 1999 року Гриценко керував аналітичною службою апарату РНБО України.
• У 1999 році він звільнився в запас у званні полковника після 27 років армійської кар'єри.
• У 1999 році він очолив Український центр економічних і політичних досліджень (Центр Разумкова).
• З лютого 2005 по грудень 2007 року Анатолій Гриценко - міністр оборони України.
• У 2007 році обраний народним депутатом Верховної Ради України VI скликання за списком блоку "Наша Україна - Народна Самооборона".
• У грудні 2008 року на установчому з'їзді громадської організації "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко був обраний її головою.
• У 2010 році Гриценко балотувався в президенти й в першому турі виборів зайняв 9 місце з 18 кандидатів.
• У 2012 році вдруге став народним депутатом за списком "Батьківщини".
• 14 січня 2014 року Гриценко вийшов з фракції "у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, які приймаються фракцією ВО Батьківщина".
• У 2014 році Гриценко знову балотувався в президенти, зайнявши четверте місце.
• На дострокових парламентських виборах 2014 року партія Гриценко "Громадянська позиція" не пройшла 5-процентного бар'єра.
• На президентських виборах 2019 року Анатолій Гриценко втретє  брав участь в президентських перегонах. Зайняв 5 місце.
• Партія Гриценка "Громадянська позиція" також взяла участь в парламентських виборах 2019 року. І також не подолала прохідний бар'єр в 5%.

Військова служба, політична діяльність, скандали

Дитинство Анатолія пройшло в невеликому шахтарському містечку Ватутіне на Черкащині, куди його сім'я переїхала з села Багачівка, коли йому виповнилося 3 роки. Через 7 років після народження Анатолія в сім'ї народився другий син - Віталій. Віталій Гриценко став військовим льотчиком, вийшовши в запас у званні майора.

Батько Степан Дем'янович був фронтовиком, на війні служив сапером, потім танкістом. Працював гірничим рятувальником, зварювальником, слюсарем. Мати Анатолія - Анна Тихонівна до пенсії працювала на будівництві та на комунальних підприємствах.

Після закінчення авіаційного училища Анатолій Гриценко з червня 1979 по листопад 1981 проходив службу в авіаційному полку в Охтирці начальником групи обслуговування польотів.

З жовтня 1984 роки після ад'юнктури Київського вищого військового авіаційного інженерного училища ЗС СРСР він 8 років пропрацював викладачем в цьому навчальному закладі.

З листопада 1992 року по серпень 1994 року Анатолій Гриценко працював начальником проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генерального штабу ЗС України.

У 1993-1994 роки він проходив навчання в Інституті іноземних мов Міністерства оборони США та оперативно-стратегічному факультеті Університету Військово-повітряних сил США. За словами Гриценка, він був першим представником України в тому навчальному закладі. Він розповідав, що їм викладали унікальні люди - міністр оборони, чотиризіркові генерали, топ-менеджери транснаціональних корпорацій, астронавти й навіть людина-легенда - батько водневої бомби Едвард Теллер.

З вересня 1997 по січень 1999 року Гриценко керував аналітичною службою апарату Ради національної безпеки та оборони. Співпрацював з командою аналітиків під керівництвом Олександра Разумкова, колишнього першого помічника Леоніда Кучми, заступника секретаря РНБО зі стратегічних питань.

Після смерті Олександра Разумкова в 1999 році Гриценко очолив Український центр економічних і політичних досліджень, який був перейменований в Центр Разумкова.

Юлія Мостова, колишня цивільна дружина Олександра Разумкова, в інтерв'ю Дмитру Гордону розповіла, що це було її рішення. Вона вважала, що очолити Центр Разумкова повинен саме Анатолій Степанович, як системна людина і серйозний менеджер. Гриценко керував центром до 2005 року до призначення його міністром оборони України.

У лютому 2000 року Гриценко був запрошений як позаштатний консультант комітету з питань національної безпеки та оборони Верховної Ради України. У листопаді 2000 року став членом Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України.

У 2004 році на президентських виборах Гриценко очолював інформаційно-аналітичний напрямок у виборчому штабі Віктора Ющенка, брав участь в написанні програми кандидата на головну посаду країни.

Після обрання Ющенка президентом, в лютому 2005 року Анатолій Гриценко отримав пост міністра оборони України. Кабінет міністрів очолила Юлія Тимошенко. Анатолій Гриценко залишався на посаді міністра оборони до грудня 2007 року і при наступних прем'єрах - Юрія Єханурова і Віктора Януковича.

Анатолій Гриценко неодноразово піддавався критиці за роботу на посаді глави Міноборони. Політичні опоненти звинувачували міністерство в нецільовому використанні коштів, у розпродажі військового майна і військової техніки, махінаціях з будівництвом житла для військових.

У лютому 2019 року генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що буде проведена перевірка діяльності колишніх міністрів оборони та керівників Генштабу з 1991 до 2014 року, щоб виявити причетних до роззброєння української армії. Прокурор зазначив, що в 1991 році Україна мала достатній військовий потенціал і третій у світі ядерний арсенал. І найбільший розпродаж військової техніки, за його словами, припав на період з 2005 року, коли Міноборони очолював Гриценко.

Гриценко всі звинувачення відкинув і назвав Юрія Луценка "балаболкою" і людиною без юридичної освіти. Він зазначив, що міністр не має права нічого продавати, а продають компанії, керівників яких призначає президент.

На позачергових парламентських виборах у 2007 році Гриценко пройшов до Верховної Ради VI скликання під 4 номером за списком блоку "Наша Україна - Народна Самооборона". Очолював парламентський Комітет з питань національної безпеки та оборони.

У січні 2010 року політик вперше балотувався на пост голови держави. У першому турі президентських виборів він зайняв 9 місце серед 18 кандидатів, набравши 1,2% голосів.

Тоді за Гриценко закріпилося прізвисько "перший непрохідний", яке символізувало те, що він чесний політик, грошей від олігархів не отримує, через що не має ресурсів на масштабну виборчу кампанію.

У 2012 році Гриценко вдруге був обраний народним депутатом Верховної Ради VII скликання під номером 3 у списку партії "Батьківщина". Був членом комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

13 січня 2014 року народні депутати від "Батьківщини" відмовилися проводити засідання фракції в присутності Анатолія Гриценка через критичні висловлювання Гриценка на адресу Майдану і нездатність до командної роботи. На наступний день Гриценко написав заяву про вихід з фракції "у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, які приймаються фракцією ВО Батьківщина".

17 січня 2014 Гриценко заявив, що складає депутатські повноваження у зв'язку з прийняттям "диктаторських законів" 16 січня, але в підсумку повноваження не склав.

У 2014 році Гриценко зробив другу спробу стати президентом. Цього разу зайняв четверте місце після Петра Порошенка, Юлії Тимошенко й Олега Ляшка, отримавши 5,5% підтримки.

Восени того ж 2014 року на дострокових парламентських виборах партія Гриценко "Громадянська позиція" до Верховної Ради не пройшла. Вона зайняла 10 місце, набравши 3,1% з 5 необхідних. Невдачі на виборах колишній міністр оборони пояснив чорним піаром проти нього.

На президентських виборах 2019 року Анатолій Гриценко зробив третю спробу стати головою держави. Бренд "першого непрохідного" в його штабі змінили на гасло "Чесних більше".

Політика підтримали лідер партії "Громадський рух "Рідна країна" Микола Томенко, голова "Європейської партії України" Микола Катеринчук, лідер громадянського руху "Хвиля" Віктор Чумак, який очолив передвиборчий штаб Гриценка, Єгор Фірсов. 1 березня 2019 мер Львова Андрій Садовий зняв свою кандидатуру на користь Анатолія Гриценка і той став єдиним кандидатом від демократичних сил. На виборах він отримав 6,91% голосів, замкнувши першу п'ятірку кандидатів.

Анатолій Гриценко тричі намагався стати головою держави, після чого він заявив, що більше балотуватися в президенти не буде.

21 липня 2019 року партія "Громадянська позиція" взяла участь в дострокових парламентських виборах. Гриценко очолив виборчий список партії. У підсумку "Громадянська позиція" не подолала прохідний бар'єр в 5%, набравши 1,04% голосів.

У жовтні 2019 року Деражнянський районний суд Хмельницької області прийняв рішення про конфіскацію 1,1 млн гривень внеску, здійсненого з порушенням в підтримку кандидата в президенти Анатолія Гриценка. Причиною стало те, що НАЗК виявило податковий борг на момент надходження внеску.

21 лютого 2020 року Другий Західний окружний військовий суд Москви заочно засудив Анатолія Гриценка до шести років колонії загального режиму за заклики до здійснення терористичної діяльності на території Російської Федерації. За даними слідства, 16 липня 2014 року і 2 липня 2017 року Гриценко, публічно закликав до терористичної діяльності на території Російської Федерації шляхом підриву російських поїздів в прикордонних з Україною регіонах, а також автомобілів в Москві й Таганрозі - нібито у відповідь на проведену російськими спецслужбами діяльність.

На своїй сторінці в Facebook Гриценко заявив, що вважає таке рішення Московського суду не мають нічого спільного з правом та справедливістю. За його словами, тероризм - це дії Росії на сході України.

Принципи, погляди

• Анатолій Гриценко підтримує рух України до вступу в ЄС.
• За вступ України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
• За професійну контрактну армію.
• Виступає за легалізацію вогнепальної зброї в Україні. Сам володіє самозарядним пістолетом Форт-12, отриманим в подарунок до 50-річчя від президента Віктора Ющенка. Він також за демонополізацію і розвиток прозорого ринку цивільної зброї й збройової інфраструктури.
• Серед принципів, з якими Гриценко йшов на вибори, - боротьба з олігархами та корупціонерами, скасування призову в армію, професійну контрактну армію, а також чітка президентська вертикаль.
• Рішення конфлікту на Донбасі та питання Криму бачить через чотиристоронні переговори України, Росії, США та представників Євросоюзу: "Потрібен чотиристоронній формат, де повинні бути США і Європа".

Особисте життя

Анатолій Гриценко вперше одружився під час навчання на 4 курсі КВВАІУ. З першою дружиною - Людмилою Гриценко прожив 24 роки. Розлучився з нею у 2002 році. Друга дружина - відома українська журналістка, редактор видання "Дзеркало тижня" Юлія Мостова, з якої він оформив відносини у 2003 році. У 2016 році пара обвінчалася.

У Гриценко четверо дітей. Від першого шлюбу в Анатолія - син Олексій і донька Світлана. У шлюбі з Юлією Мостовий у них народилася донька Анна. Гриценко також виховує Гліба - сина Мостової від цивільного шлюбу з нині покійним політиком і засновником Українського центру економічних і політичних досліджень Олександром Разумковим. Гліб і старший син Олександра - Дмитро Разумков, голова Верховної Ради України IX скликання, не бачаться і не спілкуються. Як казав Гриценко в інтерв'ю: "це інша гілка життя Олександра Васильовича Разумкова. І Гліб, і Дмитро. Вони жодного разу не бачилися так само. Тому ми не родичі".