Анатолій Шарій

Шарій Анатолій – скандальний відеоблогер, проросійський політик, відомий українофобними, гомофобними та расистськими висловлюваннями.

Місце народження

Народився 20 серпня 1978 року у Києві.

Освіта

За його словами, закінчив Київське вище танкове інженерне училище, факультет полкової розвідки. Але у 1992 році вищеназване училище було реорганізоване в Київський інститут сухопутних військ, який взагалі в 1998 році був реформований у Військовий інститут керівного інженерного складу Академії Збройних Сил України. З цього випливає, що навчатись на танкіста-розвідника Шарій ніяк не міг, і жодної освіти, крім шкільного атестата, вочевидь, у нього немає.

Родина

Двічі одружений.

Перша дружина – Ольга Рабулець, українська журналістка, що працювала редактором кількох глянцевих журналів. В 2011 році народила доньку Катерину. Але вже у 2012 році Шарій розлучився та покинув країну.

З 2013 року блогер проживає разом з Ольгою Бондаренко, теж журналісткою, що працює з ним у його Інтернет-проєктах. В 2017 році вони офіційно оформили шлюб у Нідерландах.

У Шарія є рідна сестра Олена Манченко, що проживає в Нідерландах.

Діяльність до втечі за кордон

Сам Шарій розповідав, що до початку публічної кар’єри він закінчив військове училище, а потім служив розвідником десь у Карпатах, але жодних підтверджень його слова не мають. У молоді роки майбутній блогер був затятим ігроманом і щоб знайти гроші на гру тягнув усе, що міг поцупити, займався аферами та шахрайством.

Від ігроманії Шарія врятувала перша дружина, яка регулярно підшукувала йому роботу, залучала до роботи у медійній сфері. Зрештою Шарій замінив адреналін та гострі відчуття від гри на подібні емоції від скандальних публічних висловлювань.

З 2005 року Шарій публікувався в українських журналах для жінок "Поліна", "Единственная" і "Наталі". Пізніше співпрацював з газетою "Сегодня" та російським виданням "Московський комсомолець".

З 2008 року — постійний автор матеріалів у "From-UA" та "Обозреватель". На сайті "Обозреватель" Шарій став керівником відділу розслідувань.

Вже в 2011 його гучні викриття принесли йому визнання та популярність. Так його матеріал про молодого садиста, який надзвичайно жорстоко катував собак, а відео їх страждань викладав в інтернеті, допоміг затримати цього покидька. Шарій не боявся конфліктувати з МВС і спільно з каналом "1+1" провів кілька резонансних розслідувань. Так було доведено причетність МВС до покривання роботи нелегальних казино в Києві. Інше розслідування викрило Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків у "кришуванні" наркоторгівлі в Україні. За його результатами у Києві прикрили кілька відомих місць збуту наркотичних засобів та звільнили ряд високопоставлених офіцерів МВС.

Але вже в той час сформувався й інший бік стилю Шарія – тенденційність, перекручення фактів, подання брехливої інформації заради сенсації, їдкий сарказм та нецензурна лайка. Ці складові й надалі залишились візитівкою його матеріалів, хоча через це ще у 2010 році він потрапив до суду. Шарій у 2009 році опублікував скандальну статтю "Публічний дитячий будинок", в якій звинуватив керівництво та опікунів одеського дитячого будинку "Перлинка" у перетворенні цього закладу в елітний будинок розпусти. Розслідування таких фактів не виявило, і суд звинуватив Шарія у наклепі та зобов’язав виплатити 1000 гривень моральної шкоди.

В 2011 році журналіст двічі вистрілив з травматичної зброї у відвідувача в "Макдональдзі". Він назвав це самообороною та захистом від образ незнайомця, проте запис камер відеоспостереження спростував цю версію. Проти Шарія порушили карну справу за статтею про хуліганство.

Через два місяці після цього епізоду, по машині Шарія стріляли. Керівництво країни і Генеральної прокуратури взяло справу під контроль і згодом було встановлено, що цей постріл влаштував сам Шарій. За інсценування замаху проти нього порушили ще одну кримінальну справу. Завершення розслідувань Шарій чекати не став і на початку 2012 року за чужим паспортом втік до Москви, а звідти в Литву, де отримав статус біженця. Чому ні? Хіба він не жертва політичних переслідувань антинародного режиму Януковича (досьє Януковича Віктора)?

На службі у російських пропагандистів

Одразу після Євромайдану Шарій назвав себе "борцем з українською пропагандою" та "медіаекспертом" і розгорнув шалену критику нової української влади. Для цього він використав власний канал на YouTube, зареєстрований 13 травня 2013 року. Десятки його відеоматеріалів "розвінчують" нібито фейки українських ЗМІ і гостро критикують керівників держави, активістів Майдану, добровольців на Донбасі.

Про Україну Шарій взагалі говорить настільки антиукраїнські речі, що Соловйов з Кисельовим від заздрощів кусають лікті. Чого варта лише назва статті – "Кнут для українського бика". А в цій статті так званий журналіст визначає еталоном українця людину, яка замість роботи лише базікає, а почавши щось робити – ніколи не закінчить і нап’ється як свиня. Український народ Шарій вважає взірцем тупості, порівнює з биком, для якого протипоказані пряники, а потрібний лише батіг.

В його матеріалах Порошенко (досьє Порошенка Петра)  – це шахрай, який під час війни обкрадає свою країну на мільярди доларів. Щодо війни на Донбасі, то Шарій не гребує відвертими маніпуляціями – видає підбиту російську бойову техніку за знищені українські танки та БТР, проводить нібито розслідування про непричетність Росії до збиття малайзійського Боїнга. Відомих активістів Майдану він намагається видати за брехунів і провокаторів. Саме з такими акцентами він виставляє відеоматеріали про Олега Сенцова та Олександра Костенка.

Позиція щодо Росії також цілком передбачувана. Шарій вихваляє Путіна, твердить, що російські ЗМІ не брешуть і подають лише правдиву інформацію, на відміну від українських. В своїх матеріалах критикує Навального, російських правозахисників та опозицію в цілому, яку називає лайном. А от звірства ОМОНу при розгоні антипутінських мітингів Шарій виправдовує, мовляв, правоохоронці не повинні чекати коктейлів Молотова. Він неодноразово давав інтерв’ю Ользі Скабєєвій, Володимиру Соловйову, телеканалу "Звезда". Його відеопасквілі регулярно з’являються в ефірі "Росія 1" та "Росія 24".

В Україні Шарій згодом потрапив під крило Медведчука (досьє Медведчука Віктора), а телеканали Тараса Козака (досьє Козака Тараса) з 2019 року надали йому ефір, демонструючи без обмежень відеопомиї проросійського пропагандиста. На 112 каналі Шарій взагалі прописався як один з ведучих. Знаючи медіаконтент цього рупора пропаганди, цілком виправданим стало закриття усіх телеканалів Медведчука. І при цьому всьому Шарій протестує, коли його називають проросійським блогером і журналістом. Він себе вважає об’єктивним українським медіаекспертом.

Щедре фінансування, гострі теми, відомі жертви розслідувань, актуальність тематики та сенсаційність матеріалів вивели Шарія на 12 місце за кількістю підписників в українському Facebook і Твіттер. А його канал на YouTube має понад два мільйони глядачів. Цільова аудиторія Шарія – проросійське міське населення сходу та півдня України. Проте експерти встановили, що тут лише 24% споживачів "творчості" Шарія. Переважна більшість цінителів знаходиться в Росії, і це саме ті, які обожнюють дивитись і слухати, які українці тупі, жадібні, недорозвинуті кровожерливі фашисти.

"Партія Шарія"

В червні 2019 року Шарій оголосив про створення "Партії Шарія" і намір брати участь в наступних виборах. Вереск радощів вирвався у кількох тисяч самих тупих проросійських орків та відморожених "Шарікових". Нарешті з’явилась гідна політична сила. А що, медіаресурс є, в інтернеті теж позиції на висоті, фінанси – взагалі не проблема (бізнесвумен Анжела Ларкіна виділяє мільйон за мільйоном).

Правда самому Шарію Центральна виборча комісія 24 червня відмовила в реєстрації кандидатом через те, що він не жив в Україні протягом останніх 5 років перед виборами.   3 липня Шарію повторно відмовили в реєстрації на підставі листа СБУ, де було зазначено, що Шарій покинув межі України 24 січня 2012 та після цього на територію України не в'їжджав. Партія на чолі з його нинішньою дружиною Ольгою Бондаренко (Шарій) не подолала прохідний 5% бар'єр і з 2,23% посіла десяте місце на виборах. Для такої віртуальної партії і дуже короткої виборчої кампанії результат більш ніж задовільний. Не останню роль відіграла неафішована підтримка ОПЗЖ.

На місцевих виборах 2020 року "Партія Шарія" і ОПЗЖ уже не криючись виступили як союзники. Партійці Шарія з початку року в усіх великих містах південного сходу зареєстрували свої громадські організації, через які здійснювали фінансування партійних осередків. Але як не намагались легалізувати грошові надходження, у Bihus.Info з'ясували, що неофіційні витрати "Партії Шарія" в рази перевищують витрати, про які політсила офіційно відзвітувала перед Національним агентством із запобігання корупції. Результати місцевих виборів засмутили партійного лідера – всього 43 мандати по всій країні. Лише деякі місцеві парторганізації (Одеса, Маріуполь) досягли непоганого результату. Ситуація після виборів показала, що "Партія Шарія" загалом нестабільна і організаційно не структурована політична сила, яку  одразу ж покинуло багато новообраних місцевих депутатів.

Найгучніші скандали

На брудному шляху Анатолія Шарія було стільки скандалів, що описати всі не вистачило б і кількох досьє. Тому згадаємо лише деякі, найбільш красномовні.

В квітні 2014 року, на своєму Youtube-каналі Шарій заявив, що мешканці Західної України не українці, а гірші ніж другий сорт напівкровки. А пізніше додав, що вони, мовляв, до 39 року сиділи в норах, які викопали в горах, і тільки Сталін приніс їм цивілізацію, за що повинні поставити йому золотий пам’ятник.

Як затятий гомофоб і расист Шарій ще у 2010 році виправдовував Гітлера за газові камери для циган і геїв. Про циган він писав, що вони – бруд світу, і що пора вичищати цей бруд, а геїв потрібно каструвати. Шарій вважає, що необхідно встановити карну відповідальність за пропаганду гомосексуалізму і підтримує іранських радикалів, які після 1979 року стратили понад 4000 представників секс-меншин.

Сестра Анатолія Шарія Олена проживає в Нідерландах. Він мешкав у неї деякий час, хоча до цього не бачились 32 роки. Пізніше, в інтерв’ю блогеру Олена розповіла, що Шарій вкрав у неї гроші та звинуватила його у поширенні дитячого порно та педофілії. Намагання Шарія спростувати це через суд ні до чого не привело.

Колишній медійник спростовує співпрацю з російськими пропагандистськими структурами, як  і фінансування своєї діяльності Російською Федерацією. Проте незалежний емігрант придбав в Іспанії у серпні 2019 року елегантну віллу площею 230 квадратних метрів на самому березі моря в містечку Рода-де-Бара в Каталонії. Шарій пізніше назвав вартість покупки, яка склала три мільйони євро.

А 6 лютого 2021 року "Партія Шарія" внесла півтора мільйона гривень застави, щоб звільнити з-під арешту Вікторію Даскаліцу, яка  займалася адмініструванням Telegram-каналів під контролем російських спецслужб.

Така невтомна діяльність Шарія не могла весь час залишатись без уваги відповідних органів, і 16 лютого 2021 року СБУ оголосила про підозру йому за двома статтями Кримінального кодексу України – ч. 1 ст. 111 "Державна зрада" та ч. 1 ст. 161 "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками". Пізніше його оголосили у розшук.

4 травня 2022 року спецслужби затримали Анатолія Шарія  в Іспанії.