Андрій Деркач
Деркач Андрій – український скандальний політик, депутат ВРУ семи скликань, син екс-керівника СБУ Леоніда Деркача, юрист, православний активіст Московського патріархату, розповсюджувач негативу про Джо Байдена, активний пропагандист дружби з Росією.
Місце народження
Народився 19 серпня 1967 року в місті Дніпропетровськ (нині – Дніпро).
Освіта
1989 рік — закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ імені маршала Крилова.
1990 - 1993 роки – навчався в Академії міністерства безпеки Російської Федерації.
Кандидат юридичних наук з 2008 року.
Родина
Розлучений. Колишня дружина – Терехова Оксана, доцент Київського національного університету культури і мистецтв. Дочки – Тетяна, Ксенія, Катерина. Сини – Григорій і Михайло.
Батько – Леонід Деркач, колишній керівник СБУ.
Коротка біографія
- 1989 – 1990 роки – після закінчення училища проходив службу в Ракетних військах стратегічного призначення.
- 1993 рік – після навчання в Академії працює оперуповноваженим в Управлінні СБУ в Дніпропетровській області.
- 1994 – 1996 роки - був заступником керівника Контрольної служби президента України.
- 1996 - 1997 роки – консультант президента України із зовнішньоекономічних питань.
- 1997 – 1998 роки – працював першим помічником прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.
- 1998 рік – біографія Андрія Деркача інформує про початок його парламентської діяльності, фіксуючи обрання народним депутатом 3-го скликання. Після цього він на кожних виборах обирався депутатом ВРУ ще шести скликань, по 9-те включно.
- 2004 рік – під час Помаранчевої революції депутат підтримує опозиційні сили.
- 2006 – 2007 роки – грубо порушуючи законодавство він поєднує депутатську діяльність з господарською. В цей період Андрій Деркач президент Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", генеральний директор державного концерну "Укратомпром".
- 2010 рік - Священний Синод Російської Православної Церкви ввів Андрія Деркача до складу Міжсоборної присутності РПЦ. А згодом політик стає доцентом Київської Духовної академії та семінарії Української Православної Церкви Московського патріархату.
- 2011 – 2013 роки – на громадських засадах очолює групу радників прем’єр-міністра Миколи Азарова.
- Після 2014 року – нардеп активний критик нової влади, противник усіх процесів, що почались після Євромайдану.
- Ще на початку своєї кар’єри активно займався літературною творчістю. Він автор книг "Глухів – гетьманська столиця", "Україна - Росія: випробування дружбою", "Достатній ізоляціонізм", а також співавтор "Теперішнє, що нескінченно триває: Україна: чотири роки шляху".
- Нагороджений державним орденом Італії "За заслуги перед Італійською Республікою" ступеня Командора, орденом "За заслуги" ІІІ ступеню, має п’ять вищих церковних орденів.
Політична та громадська діяльність
З 2007 року Андрій Деркач перебуває в Партії регіонів. Він поділяє погляди команди Януковича (досьє Януковича Віктора), особливо на російсько-українські відносини.
Досьє Андрія Деркача нагадує, що ще до зміни партійних кольорів він очолював об’єднання "В Європу – разом з Росією", входив до виконкому "Всемирной Ассоциации русской прессы" і був організатором її конгресу у Києві в 2001 році.
Цілком логічною була його підтримка закону України “Про засади державної мовної політики”, а пізніше і так званих "диктаторських законів", прийнятих у січні 2014 року.
Після перемоги нової влади і виборів до ВРУ у Раді 8-го скликання Андрій Деркач створює міжфракційне депутатське об’єднання на захист порушених конституційних прав громадян і проти політичних репресій "Заборонено забороняти". Мета зрозуміла – захищати активних діячів команди Януковича і різних прихильників "русского мира", чинити перепони антикорупційним та люстраційним процесам.
10 жовтня 2017 року депутат подав до суду на прем’єр-міністра Володимира Гройсмана із-за навмисного затягування внесення кандидатури міністра охорони здоров’я на затвердження Верховної Ради: Кабмін не зробив жодної спроби призначити легітимного голову МОЗ, в результаті в.о. міністра підготувала "медичну реформу", що порушує конституційні права українців.
Біографія Андрія Деркача констатує, що за політикою він не забуває і про громадську роботу. З 1997 року він очолює благодійний фонд екології та соціального захисту "Наше майбутнє". Президент Міжнародного фестивалю православного кіно "Покров", на якому суцільна пропаганда дружби з Росією та величі РПЦ. Деркач також почесний президент медіа-холдингу "Ера-медіа". У січні 2009 року він був делегатом Помісного Собору Російської Православної Церкви від мирян Конотопської єпархії. Саме на цьому соборі обрали нового предстоятеля РПЦ патріарха Кирила.
У вересні 2018 року депутат Андрій Деркач був однім із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу Українській православній церкві.
Скандали та санкції
Зрозуміло, що діяльність такого палкого адепта дружби з Росією не могла відбуватись без скандалів. Проте перші стосувались торгівлі зброєю та його роботи в атомній енергетиці. У 2006-2007 роках депутат керував атомною галуззю і зумів об’єднати всі атомні активи країни в один потужний державний концерн Укратомпром. В кінці 2007 року уряд Тимошенко (досьє Тимошенко Юлії) одним із перших своїх рішень відмінив постанову попереднього уряду про створення концерну. Ще раніше подібні ініціативи Деркача критикував президент Ющенко (досьє Ющенка Віктора), який вважав такі дії першим кроком до майбутньої приватизації галузі. А в 2008 році керівник КРУ Микола Сивульський і прем’єр Тимошенко звинуватили Деркача в фінансових порушеннях на суму 3,6 млрд гривень.
А ще раніше, в 2001 році на прес-конференції у Вашингтоні колишній охоронець Кучми (досьє Кучми Леоніда) Микола Мельниченко і колишній генпрокурор Віктор Шишкін звинуватили президента Кучму у незаконній торгівлі зброєю, а помічником гаранта у цій справі називали Андрія Деркача. Крім того, ЗМІ інформували про контакти Деркача з одним із найвідоміших кримінальних лідерів Семеном Могилевичем. Злочинний авторитет Леонід Вульф, що сидів у ізраїльській в’язниці, також заявив про готовність підтвердити участь Деркача в незаконних поставках зброї "Талібану" та "Аль-Каїді".
Сергій Ружинський з Національного бюро розслідувань назвав депутата політичним хамелеоном, який за шість скликань у Верховній Раді змінив п’ять політичних партій. Також журналіст вказав що саме Деркач активно лобіював обрання митрополита Онуфрія (досьє митрополита Онуфрія) предстоятелем УПЦ МП, знаючи його як противника будь-якої автокефалії.
В 2015-2016 роках неодноразово виникали скандали навколо декларацій нардепа. Так "Наші Гроші" у 2015 році вказали на два незадекларовані підприємства, а громадська організація "Центр протидії корупції" знайшла шість таких підприємств і звернулась до НАБУ з відповідною заявою.
Але найбільший за останні роки скандал спалахнув у зв’язку з так-званими "плівками Деркача". Суть справи в тому, що, починаючи з травня 2020 року, нардеп декілька разів оприлюднював ніби то телефонні розмови Петра Порошенка (досьє Петра Порошенка) з Джозефом Байденом і одну розмову Порошенка з Путіним. У цих записах і Байден, і Порошенко виглядають як надзвичайно негативні персонажі, цинічні корупціонери, яких цікавить лише власний бізнес.
Більшість експертів оцінили і плівки (автентичність записів не підтверджена), і дії Деркача як чергову спецоперацію російських спецслужб. Доказом цього є тематика кожного оприлюднення (таких була чотири – з травня по вересень 2020 року) і час обнародування інформації. Причому більшість фахівців вважають, що головна мета акції не черговий компромат на Порошенка, а вплив на виборчу компанію США. Це одразу зрозуміли за океаном і відреагували. Деркача назвали російським агентом з понад десятилітнім стажем роботи і 10 вересня 2020 року проти нього і ще 3-х росіян введені персональні санкції за втручання у вибори в США. Сторінка нардепа була видалена із Facebook.
В Україні громадське об’єднання "Центр протидії корупції" в жовтні 2020 звернулось в Генпрокуратуру з вимогою порушити карні справи проти Деркача і його активного помічника нардепа Олександра Дубінського (досьє Дубинського Олександра) по можливому скоєнню державної зради. Генпрокурор Ірина Венедіктова (досьє Венедіктової Ірини) робила все, щоб справу не порушувати, активісти звертались в суд і нарешті генпрокуратура порушила справу проти Дубинського.
А група прихильників Деркача, що продовжувала мусолити тему плівок і погано розуміла наслідки своїх дій була ефективно попереджена Міністерством фінансів США, яке 10 січня 2021 року запровадило санкції за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу, під які потрапило сім осіб - Олександр Дубінський, Дмитро Ковальчук, Костянтин Кулик, Олександр Онищенко, Антон Симоненко, Андрій Теліженко, Петро Журавель. Хоча здається, і цих осіб, і Андрія Деркача вже пізно вчити патріотизму. Можливо, хоча б іноземні санкції допоможуть їм зрозуміти, що не варто пакостити своїй країні, якими б шляхетними не видавались наміри.