Іллєнко Андрій – активний діяч ВО "Свобода", заступник голови партії, депутат Київської обласної ради з 2010 по 2012 роки.

Місце народження

Народився 24 червня 1987 року в місті Київ.

Освіта

2009 рік – закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність — "Політологія".

2012 рік – закінчив навчання в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Родина

Батько – Юрій Герасимович Іллєнко, класик українського кінематографа, один з ідеологів сучасного націоналізму і лідерів ВО "Свобода", помер у 2010 році.

Мати – Людмила Пилипівна Єфименко, відома кіноактриса, народна артистка України.

Старший брат - Пилип Юрійович Іллєнко, актор, продюсер, голова Держагентства з питань кіно (2014-2019 рр.).

Одружений, дружина – Свердел Анастасія Віталіївна, юрист за освітою, працює в одному з українських банків. Одружились у 2016 році.

Становлення політика, діяльність в період Революції гідності

  • Ще навчаючись в гімназії, під впливом батька, почав захоплюватись ідеями радикального націоналізму.
  • У 2004 році приєднався до партії "Свобода", ставши повнолітнім, офіційно оформив членство у 2005 році.
  • 2006 рік – обраний заступником голови Київської міської організації партії "Свобода".

Режисер Юрій Іллєнко з синами Пилипом та Андрієм (фото: facebook.com/andriy.illenko)

  • 2008 рік - балотувався до Київської міської ради від партії "Свобода". Був під №5 у партійному виборчому списку. Політична сила не здолала прохідного бар'єра, набрала лише 2% голосів.
  • 2010 рік - на чергових президентських виборах був довіреною особою кандидата в президенти Олега Тягнибока на виборчому окрузі в Києві. Тоді ж був одним із координаторів акції націоналістів проти нелегальної міграції.
  • 2010 рік – на місцевих виборах був обраний депутатом Київської обласної ради.
  • 2 вересня 2010 року – Андрій Іллєнко був обраний головою Київської міської організації ВО "Свобода".

Андрій Іллєнко на чолі колони "Свободи" (фото: facebook.com/andriy.illenko)

  • З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 року - депутат ВР VII скликання. Балотувався по столичному мажоритарному округу №215 (частини Дніпровського і Деснянського районів столиці) від "ВО" Свобода".
  • Був членом Комітету ВР з питань бюджету, заступником члена Постійної делегації в міжпарламентській організації "Постійна делегація у Парламентській асамблеї Організації з безпеки і співпраці в Європі", членом груп з міжпарламентських зв'язків з Ірландією, Кувейтом, Польщею, Чехією, Марокко і Іраном.
  • 23 травня 2013 року - був обраний членом ТСК ВР з питань розслідування обставин нанесення тілесних ушкоджень громадянам України, а також неправомірної бездіяльності правоохоронних органів під час проведення акції "Вставай, Україно!" 18 травня 2013 Києві.
  • 17 квітня 2014 року – обраний заступником голови ТСК ВР з питань розслідування фактів масового переслідування водіїв, які були учасниками мирних акцій протесту з використанням колісних транспортних засобів, і їх залучення до адміністративної відповідальності.

Іллєнко на трибуні Верховної Ради (фото: facebook.com/andriy.illenko)

  • З 5 по 17 липня 2014 року працював членом, а з 17 червня 2014 року - секретарем ТСК ВР з питань перевірки використання коштів, перерахованих громадянами України на підтримку ЗСУ, і видатків Державного бюджету, спрямованих на потреби ЗСУ.
  • Брав активну участь у подіях Революції гідності 2013–2014 років.
  • В грудні 2013 року – Андрій Іллєнко обраний до складу Ради Майдану.
  • Січень 2014 року – на виході з територіального відділу міліції Іллєнка і його адвоката жорстоко побили невідомі. Лише випадкові перехожі врятували їх від трагічних наслідків. Справу так і не розкрили.
  • Після перемоги Євромайдану зосереджується на пропаганді базових цінностей ВО "Свобода", бере участь в різноманітних партійних акціях.
  • У 2014 році Андрій Іллєнко був обраний заступником голови партії "Свобода".

Політична кар’єра після 2014 року

  • 2014 рік – Іллєнко від партії "Свобода" брав участь у виборах Київського міського голови, на яких зайняв 6 місце, отримавши 3,1%.
  • Листопад 2014 року – на позачергових парламентських виборах став депутатом ВРУ VIII скликання (позафракційний). Вдруге балотувався у Києві, в мажоритарному окрузі №215 від  ВО "Свобода". Оскільки партія не здолала прохідний бар’єр і депутатів "мажоритарників" не вистачало для створення фракції, Іллєнко очолив міжфракційне об’єднання ВО "Свобода" у Раді 8-го скликання.

Андрій Іллєнко і Олег Тягнибок (фото: facebook.com/andriy.illenko)

  •  У парламенті був головою підкомітету з питань засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів Комітету ВР з питань правової політики і правосуддя, членом груп з міжпарламентських зв'язків з Литвою, Канадою, Словенією, Ліваном, Польщею та Китаєм.
  • 2017 рік – був одним з авторів законопроєкту про легалізацію зброї.
  • Січень 2018 року – разом з Ігорем Луценком взяли на поруки Олексія Шемотюка і Олександра Горбаня, які намагались підпалити незаконні будівлі Московського патріархату на місці Десятинної церкви.
  • У тому ж році Іллєнко потрапив у санкційний список РФ.
  • З 2018 року він ведучий програми "Український контекст" на 4 каналі.
  • 2019 рік – на позачергових парламентських виборах знову висувався на 215 виборчому окрузі. Програв Богдану Яременку від партії "Слуга народу".

Андрій Іллєнко з матір'ю, актрисою Людмилою Єфименко

  • 2020 рік - на місцевих виборах Андрій Іллєнко знову балотувався на посаду мера Києва як кандидат від "ВО" Свобода ". Вибори втретє поспіль виграв чинний мер Віталій Кличко, отримавши 51,03% голосів виборців. Іллєнко зайняв 10-е місце, набравши 2,03% голосів.
  • На виборах в Київраду його партія не подолала виборчий бар'єр і не отримала жодного депутатського мандата.

Критика та скандали

Перший значний скандал зачепив Іллєнка під час акції "Свободи" проти нелегальних мігрантів. Коли у 2008 році розслідували вбивства 6 іноземців (в’єтнамців та африканців), тоді ще маловідомий Іллєнко попав під підозру журналістів як натхненник націонал-радикалів. "Свободівець" тоді заперечив звинувачення, заявивши, що їх позиція – розв'язувати проблему мігрантів на законодавчому рівні, а не різати їх поодинці.

Пізніше ЗМІ звинуватили Іллєнка у фактичному керівництві скандальною організацією "С14". Журналістам важко суперечити, адже керівника цієї організації Євгена Карася керівник столичної "Свободи" особисто залучив до своїх партійних лав, а після обрання нардепом оформив помічником. Коли Карась організував другу сотню на Майдані, журналісти також писали про вплив Іллєнка на цю структуру. Підлеглі  Карася використовувались "Свободою" для акцій, коли партії "світитись" було небезпечно або недоцільно. Навіть коли Євген Карась офіційно вийшов зі "Свободи", близький зв’язок між ним і Іллєнком зберігався.

Навесні 2014 року Андрій Іллєнко фігурував у великому скандалі. Він і ще три члени партії "Свобода" прийшли з візитом до в.о. президента Першого національного телеканалу України Олександра Пантелеймонова. "Свободівці" з застосуванням фізичної сили змусили його написати заяву про звільнення за власним бажанням. Крім того, свою акцію від початку до кінця націоналісти знімали на камеру, транслюючи в Ютуб. Причина таких нетактовних дій – дозвіл на трансляцію на Першому каналі кремлівського заходу, коли документально оформлялось приєднання Криму до Росії.

Громадськість обурили такі дії, особливо насильство в прямому ефірі. Проте акції протесту нічого не дали, хоча й карні справи проти Іллєнка і колег були порушені. ГПУ тоді очолював представник "Свободи" і все залишилось без наслідків.

В грудні 2017 року, на ток-шоу в прямому ефірі Іллєнко облив водою ексрегіонала Миколу Скорика. Правда загартованому бійцю-націоналісту для справжнього скандалу хлюпнути водою у фізіономію опоненту - не така вже й подія.