Табачник Дмитро – політик, публіцист, доктор історичних наук, народний депутат чотирьох скликань, голова Адміністрації президента України в 1994 – 1996 роках, українофоб, що з 2015 року перебуває у всеукраїнському розшуку.

Місце народження

Народився 26 листопада 1963 року в місті Києві.

Освіта

  • 1986 рік – закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
  • 1991 рік – захистив кандидатську дисертацію на тему: "Масові репресії в Україні в другій половині 30-х - початку 40-х рр.".
  • 1995 рік – захистив докторську дисертацію "Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні у 20-х - початку 50-х років".

Родина

Батько – Володимир Ігорович, 1940 року народження, інженер-авіабудівник.

Мати – Алла Глібівна, 1938 року народження, інженер-будівельник.

Брат – Михайло, 1970 року народження, бізнесмен під крилом старшого брата, президент корпорації "Тіко".

Дружина – Назарова Тетяна, 1960 року народження, актриса Національного театру російської драми імені Л. Українки, народна артистка України та Російської Федерації.

При народжені Дмитро отримав ім’я Юрій. Але в ті роки цим ім’ям назвали дуже багато хлопчиків на честь Юрія Гагаріна, і через кілька місяців Юрія переоформили на Дмитра.

Початок кар’єри, служба у Леоніда Кучми

  • Трудову кар’єру Дмитро розпочав одразу після школи в 1980 році, коли з першого разу не вдалось вступити в університет. Першим місцем роботи став Центральний державний архів кінофотодокументів України, де юнак працював копіювальником і реставратором.
  • В університеті був старанним студентом, отримував Ленінську стипендію. У 1983 році обирався заступником секретаря комітету комсомолу університету, як активіст був прийнятий в члени Комуністичної партії, в рядах якої залишався до розпуску у 1991 році.
  • 1985 – 1986 роки – Табачник працював кореспондентом газети "Київський університет". З 1986 року став членом Спілки журналістів України.
  • 1986 – 1989 роки – навчався в аспірантурі Інституту історії Академії наук УРСР.
  • 1989 – 1990 рік – працював молодшим науковим співробітником Інституту історії Академії УРСР, захистив кандидатську дисертацію.
  • 1990 рік – затверджений завідувачем відділу Київського міського комітету комсомолу. В цьому ж році його обрали до Київської міської ради, депутатом якої він був до 1994 року.
  • 1991 – 1992 роки – працював консультантом, а згодом старшим консультантом в Секретаріаті Верховної Ради України.
  • 1992 – 1993 роки – призначений керівником пресслужби Кабінету Міністрів України, коли уряд очолював Леонід Кучма. Після реорганізації служби став прессекретарем Уряду України, начальником Головного управління інформації та зв'язків з пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України.

Леонід Кучма і Дмитро Табачник (фото з відкритих джерел)

  • 1993 – 1994 роки – після відставки Кучми обіймав посаду першого заступника Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.
  • 1994 рік - був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Кучми.
  • 1994 – 1996 роки – після перемоги Кучма призначив Табачника главою Адміністрації Президента України, до 1997 року він був також членом РНБО.
  • 27 серпня 2004 року - став державним службовцем 1-го рангу.
  • 1997 – 2003 рік – працював радником президента України.
  • 1998 – 2002 роки – став депутатом Верховної Ради від блоку "Партія праці та Ліберальна партія - разом!". Спочатку Табачник – член Комітету, що займається питаннями бюджету країни, а після входить до Комітету правової політики. Крім того, він ще і головний науковий співробітник у відділі нацменшин, Інституту національних відносин і політології НАН України.
  • 1999 рік – на виборах Президента України був заступником керівника виборчого штабу Кучми, який вдруге здобув перемогу. В тому ж році його обирають академіком Академії правових наук України.
  • 2002 – 2003 роки – на чергових виборах знову пройшов до парламенту, на цей раз від блоку "За єдину Україну". Нардепом залишався до березня 2003 року.

Дмитро Табачник з дружиною Тетяною Назаровою (фото: Таблоїд)

Робота в команді Віктора Януковича

  • Коли у 2002 році уряд очолив Віктор Янукович, нардеп Табачник прийняв пропозицію працювати в його Кабінеті Міністрів і до 2005 року обіймав посаду віцепрем’єра.
  • 2004 рік – брав активну участь у президентській компанії Януковича, проте на цей раз фальсифікації не спрацювали. Після програшу свого кандидата, перемоги "помаранчевих" і відставки, він став головою громадської організації "Національний експертний інститут України".
  • 2006 рік – обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, проте ніяких посад на півострові не отримав і тому швидко склав повноваження.
  • В тому ж році Янукович вдруге очолює Кабінет Міністрів і Дмитро Табачник знову стає віцепрем’єром в його уряді.
  • У 2007 році він покидає партію "Трудова Україна", в якій перебував з 1999 року і офіційно оформляє членство в Партії регіонів.
  • В тому ж році, на позачергових парламентських виборах його втретє обирають народним депутатом, на цей раз по партійному списку ПР. У Раді він працював головою Комітету у справах науки та освіти. В опозиційному уряді його призначають міністром освіти та науки.

Дмитро Табачник у Верховній Раді (фото: )

  • 2010 рік – Янукович перемагає на виборах Президента України, і Табачник складає депутатські повноваження. Його призначають міністром освіти і науки в уряді Миколи Азарова, хоча частина впливових "регіоналів" виступила проти такого рішення. Подейкують, що за Табачника просили Леонід Кучма, митрополит УПЦ МП Володимир і високопосадовці з Росії. Після його призначення по всій Західній Україні та в столиці пройшли акції протесту.
  • На посаді міністра він постійно збурював проти себе суспільство. Табачник виступав за більш широке застосування російської мові в освітніх процесах, заявив, що знання російської літератури є невід’ємною ознакою цивілізованої та освіченої людини. На посаду керівника центру оцінювання якості освіти він призначив Ірину Зайцеву, яка взагалі не знала української мови. Дав команду переписати підручники історії з позиції "вікової дружби двох братніх народів".
  • 2012 рік – на чергових парламентських виборах його знову обрали до Верховної Ради по списку Партії регіонів, але одразу після виборів Табачника перепризначують на ту ж міністерську посаду.

Дмитро Табачник і Віктор Янукович (Фото: Пресслужба президента України)

  • 23 лютого 2014 року – Верховна Рада своєю постановою звільнила Табачника з посади міністра освіти і науки. Він користується тим, що в перші місяці нової влади слідство займалось більш важливими особами з оточення Януковича і встиг переоформити нерухомість на матір, а батьку в наступному році оформив доручення для перереєстрації решти майна.
  • 6 березня 2014 року Євросоюз і Канада оголосили, що Табачник значиться в списках високопоставлених українських чиновників, проти яких запроваджуються фінансові санкції.
  • 25 травня 2015 року Генпрокуратура України висунула йому підозру у справі про незаконне присвоєння 2,76 млн гривень керівниками підзвітних Табачнику відомств.
  • 6 червня 2015 року ЄС опублікував в Офіційному журналі рішення про продовження санкцій проти Табачника ще на дев'ять місяців.
  • У липні 2015 року Служба безпеки України оголосила ексміністра в розшук, йому інкримінують розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Слідчі Служби безпеки встановили, що він в основному перебуває в Ізраїлі. Проте ЗМІ виявили, що Табачник неодноразово відвідував Крим, де разом з братом організував молочний бізнес.
  • В березні 2021 року з Дмитра Табачника було знято санкції ЄС, оскільки Україна не надала доказів доцільності їх збереження.
  • Своєю чергою, у березні 2021 року Рада національної безпеки та оборони застосувала максимальний обсяг санкцій проти 27 осіб, серед яких і Дмитро Табачник. Крім того, ексміністра-втікача та його родину позбавили держдачі під Києвом. 

Антиукраїнська позиція – вислови та публікації

Відкрита і войовнича антиукраїнська позиція Табачника дратувала не лише суспільство, але й частину команди Януковича. Так, у 2010 році заступниця голови АПУ Ганна Герман заявила, що Табачнику краще залишити посаду міністра, щоб не провокувати в громадськості негативні настрої проти нової влади.

Щодо українофобських поглядів, то ексміністр взагалі не визнає українців як народ. Він вважає, що більша частина – це малороси, які є складовою частиною єдиної великої російської нації, а мешканці Західної України не мають нічого спільного з народом Великої України, бо це римсько-уніатсько-галицький етнос, на відміну від російсько-православного.

Галичан Табачник особливо ненавидить. Він вважає, що вони у 2004 році захопили в Україні владу і встановили фашистський режим. В інтерв’ю російському телеканалу цей українофоб говорив про психотип галичанина як людини, яка в очі згоджувалась з хазяїном, хвалила та обожнювала його, а вночі холоднокровно перерізувала горло. А згідно з його теорією, межа мрій на Західній Україні – стати старшим кельнером.

Доктор історичних наук Табачник не приховував українофобських поглядів (фото з соцмереж)

В статі 2008 року Табачник писав, що відстале населення західних областей "відчуло себе "національною інтелігенцією", тільки зайнявши будинки і квартири своїх колишніх господарів-поляків, вигнаних чи знищених Гітлером і Сталіним".

Стаття для російських ЗМІ "Від Ріббентропа до майдану" теж не обминула улюбленої теми. Українофоб написав, що "галичани практично не мають нічого спільного з народом Великої України ні в ментальному, ні в конфесійному, ні в лінгвістичному, ні в політичному плані. У нас різні вороги і різні союзники. Що більше, наші союзники і навіть брати — їхні вороги, а їхні "герої" (Бандера, Шухевич) для нас — вбивці, зрадники і посіпаки гітлерівських катів".

Дійсно, присвоєння звання Героя України Бандері і Шухевичу довело Табачника до лютого сказу. Плюючи на історичну правду, він доводив, що Гітлер особисто вручив Шухевичу кілька "Залізних хрестів", що не зондеркоманда і підрозділи поліцаїв, розстрілювали євреїв у Бабиному Яру, а вояки ОУН.

Україну часів президента Віктора Ющенка цей "історик" порівняв з Польщею 1939 року, заявляючи, що українська держава перебуває в стадії розпаду й от-от припинить своє існування.

Викриття, скандали, критика

Марнославство й амбітність спричинили звільнення Табачника з посади керівника Адміністрації Президента. Кучму поінформували, що невідомо за які "ратні подвиги" його канцелярист упродовж двох років зі старшого лейтенанта став полковником. Гарант розлютився, звільнив Табачника, а присвоєння усіх військових звань скасували. Це було правильним рішенням, адже керівник АПУ так знахабнів, що своєму брату-бізнесмену виділив кабінет на Банковій, щоб зручніше було влаштовувати різні оборудки.

У 2004 році віцепрем'єр Табачник вплутав у скандал прем’єра Януковича, від імені якого він урочисто подарував Національному музею історії України раритетні листи Михайла Грушевського. За словами Табачника, під час службових відряджень до Франції та США, керівник уряду їх придбав на зекономлені добові. Але з’ясувалось, що листи були вкрадені із львівського архіву, і цілком вірогідно, що саме Табачник приклав до цього руку.

У 2005 році він сам говорив, що після перемоги Ющенка проти нього було заведено дев’ять кримінальних справ, проте все закінчилось нічим.

Під час російсько-грузинського конфлікту Табачник кваліфікував Грузію як агресора і закликав українську владу визнати незалежність Республіки Абхазія і Республіки Південна Осетія.

У 2008 році він зробив скандальну заяву, що бізнесмени Сходу України готові домовлятись з президентом Ющенком, бо гроші люблять тишу. За такі заяви заступник голови Партії регіонів Борис Колесніков запропонував виключити Табачника з лав партії і дав загальну характеристику його діяльності:

"Піднімемо питання про виключення цього дешевого клоуна Дмитра Табачника!…Казнокрад, що не створив у своєму житті ніякого бізнесу? Як він взагалі може судити? Що він взагалі робити вміє, крім того, як книжки й картини з і так небагатих українських музеїв тирити? Ми обов'язково наполягатимемо на жорстких заходах щодо Табачника! Це думка моя, Ріната Ахметова і всіх бізнесменів південного сходу — членів ПР. Чесному бізнесу потрібні не домовленості, а прозора влада й чесні закони! Домовленості важливі бюджетним злодюгам типу Табачника. Це їм тиша потрібна, щоб безкарно тирити державне майно".

На посаді міністра освіти і науки Табачник цілком виправдав характеристику Колеснікова. На підприємства його колишніх колег та бізнес-партнерів посипались багатомільйонні замовлення від міністерства. Так понад сто мільйонів гривень були надані для друку підручників, більша частина коштів потрапила "своїм" фірмам, які виготовили відверту халтуру. Так в нових підручниках математики для молодших класів виявили сотні помилок і комісія визнала їх непридатними. "Свої" люди отримали мільйони, а міністерство – мільйонні збитки.

Інші дві "свої" фірми створили портал "Єдине освітнє інформаційне вікно України", який надавав всю інформацію про університети, інститути, школи, дитсадки. А керівникам вишів з міністерства поступила рекомендація платити за користування порталом 30 тисяч щороку, тобто з усіх - кілька десятків мільйонів. Було що поділити.

Компанії брата Табачника - Михайла отримали від міністра два приміщення в центрі столиці – на бульварі Тараса Шевченка і по вулиці Сагайдачного, загальною вартістю понад 35 мільйонів гривень. Прокуратура з 2015 року намагається повернути їх державі.

Крім фінансових зловживань, Табачник роздратував громадськість вказівкою прибрати зі шкільних підручників історії УНР, Акт Злуки, героїв Крут тощо. Також він заявив, що трактування Голодомору як геноциду – це "бредятина", яку теж слід вилучити з підручників.

А до шахрая Андрія Слюсарчука, відомого як "доктор Пі", Табачник ставитися з повагою і пошаною. Міністр особисто підписав документ про присвоєння йому звання професора нейрохірургії і потурбувався  про нагородження афериста державною премією в розмірі 150 тисяч гривень.

До речі, докторською дисертацією Табачника зацікавився Микола Томенко і вирішив її прочитати. Без значних зусиль він знайшов у тексті понад 600 граматичних помилок. Крім того, цей доктор наук на початку 90-х писав про кривавий сталінізм, який нищив українську інтелігенцію. А через десяток років крокував з однопартійцями під портретами Сталіна. Ось така "відданість науці".

Студентство протягом всього часу перебування Табачника на чолі міністерства влаштовувало різні акції протесту – страйки, мітинги, пікети, голодування. Їх гаслом було: "Табачника на нари – тоді підем на пари".