Євген Червоненко

Червоненко Євген – український бізнесмен, політик та державний діяч, власник концерну "Орлан", один з ініціаторів створення партії "Наша Україна", ексголова Запорізької ОДА.

Місце народження

Народився 20 грудня 1959 року в місті Дніпропетровськ.

Освіта

1982 рік – закінчив механіко-машинобудівний факультет Дніпропетровського гірничого інституту.

Родина

Мати Євгена – родичка Самуїла Маршака (її батько був двоюрідним братом радянського класика. Батько – професор Дніпропетровського гірничого інституту. Молодший брат – Ігор, займається бізнесом.

Перша дружина була донькою компартійного функціонера високого рангу. Розвелись ще в радянські часи, у них спільна дочка Олександра.

Друга дружина – Маргарита, керувала бізнесом Червоненка в період його політичної активності. Євген удочерив Вікторію - її доньку від першого шлюбу. Розлучились у 2007 році зі скандалами і судовими процесами.

Третя дружина  - Смолянська Ніна Валеріївна народила йому у 2008 році  сина Альфреда.

Кар’єра спортсмена і бізнесмена

• Після школи пробував вступити у Московський фізико-технічний інститут. Як пізніше Євген згадував, його не прийняли через національність.
• 1982 рік – після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту влаштувався інженером-конструктором Спеціального конструкторського відділу інституту "Гіпромашзбагачення" у Дніпропетровську. Проте фактично займався автоспортом, готувався до професійної кар’єри в автогонках.
• 1983 рік – чемпіон УРСР та Спартакіади УРСР.
• 1985 рік – член збірної СРСР, отримав звання "Майстер спорту СРСР".
• 1985 -1987 роки – оскільки в СРСР професійного спорту не було, Червоненко обіймав посаду старшого інструктора-методиста зі спорту Дніпропетровського обласного спортивно-технічного клубу ДТСААФ.
• 1987 – 1988 роки - старший інструктор-методист з автоспорту Львівського обласного спортивно-технічного клубу ДТСААФ.
• У 1987 році заснував першу в СРСР професійну автогоночну команду "Перебудова".

• 1988 рік – чемпіон СРСР, чемпіон Спартакіади народів СРСР.
• 1989 рік – отримав звання "Майстер спорту СРСР міжнародного класу".
• 1991 рік – знову переміг на чемпіонаті СРСР з автоспорту, проте гонщика вже захопила інша стихія – приватне підприємництво.
• 1989 — 1990 роки — керівник спортивно-рекламного відділу кооперативу "Імпульс" у місті Львові.
• 1990 — 1991 роки — спеціаліст з реклами прикладних видів спорту Науково-виробничого центру спільного радянсько-австрійського пiдприємства "Текоп".
• Квітень - травень 1991 року — начальник госпрозрахункового транспортного підрозділу Міжрегіонального творчого промислового об'єднання "Галичина" у Львові.
• 1991 — 1993 роки — директор Малого рекламно-виробничого підприємства "Транс-Ралі" у Львові.
• 1993 — 1997 роки — президент Спільного українсько-польського підприємства "Львів Ван Пур" (з 1994 року — голова правління СП "Рогань Ван Пур"; з 1995 року — президент Промислової групи "Україна Ван Пур").
• 1997 рік – Червоненко очолив концерн "Орлан" під брендом якого почав об’єднувати весь свій бізнес. Основний напрям діяльності – автоперевезення і виготовлення напоїв. Згодом понад два десятки підприємств (назва більшості з них починалась зі слова "Орлан") увійшли в бізнес-імперію автогонщика.

Політична діяльність

• З 1997 року автогонщик починає перекваліфіковуватись в політика. В цьому році Червоненко увійшов до Ради працедавців і товаровиробників при президентові України, очолив Раду підприємців України.
• 1998 рік – він став радником президента Леоніда Кучми.
• 1999 – 2001 роки – був співпрезидентом Єврейської конфедерації України.
• З 2001 року - віцепрезидент, голова ради опікунів Всеукраїнського єврейського конгресу. З 2002 року - віцепрезидент Євразійського єврейського конгресу.
• Лютий — червень 2000 року — призначений головою правління Державної акціонерної компанії по матеріальних резервах України.
• Червень 2000 — жовтень 2001 року — після реорганізації компанії став головою Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України.
• 2001 – 2002 роки – працював у власному концерні "Орлан".
• 2002 – 2005 роки – Червоненко обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку Віктора  Ющенка. У парламенті працював секретарем Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку.

• 2004 рік – активний учасник президентської кампанії Віктора Ющенка. Був одним із спонсорів і скарбником, очолював охорону кандидата.
• Лютий - вересень 2005 року – в уряді Юлії Тимошенко обіймав посаду міністра транспорту і зв’язку України.
• 2005 – 2007 роки – очолював Запорізьку обласну державну адміністрацію.
• Грудень 2007 – листопад 2008 років – був призначений головою Агентства з питань підготовки та проведення Євро–2012, поки уряд цю структуру не ліквідував.
• З листопада 2008 по березень 2011 року — обіймав посаду першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Леоніда Черновецького.
• Березень — травень 2011 року — кілька місяців працював у Віктора Балоги начальником департаменту авіації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.
• Після цього політична кар’єра пішла на спад. Але кар’єра гонщика не завершилась. Навіть займаючи високі посади він брав участь у змаганнях, сім разів ставав абсолютним чемпіоном України.

• Листопад 2015 року -  Червоненко оголосив про завершення спортивної кар’єри після вердикту лікарів.
• Восени 2014 року брав участь у позачергових парламентських виборах  як самовисуванець по 79 округу. До Ради не пройшов.
• Грудень 2016 року – Червоненко брав участь у конкурсі на посаду голови Одеської ОДА. Після невдачі влаштував справжню антиукраїнську істерію.

Балотувався на дострокових парламентських виборах 2019 року як самовисуванець по мажоритарному округу № 134 (Одеса, Малиновський район). За підсумками голосування зайняв друге місце, поступившись кандидату від партії "Слуга народу".

На місцевих виборах 2020 року брав участь у виборах мера міста Одеса від партії "Наш край". В першому турі посів 6-е місце, у другому турі підтримав кандидата від ОПЗЖ Миколу Скорика. Також невдалою була його спроба в цьому ж році стати депутатом Одеської міськради.

За свою бурхливу політичну кар’єру він став повним кавалером ордена "За заслуги" (в період президентства Леоніда Кучми), Віктор Ющенко нагородив його орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Король Швеції Карл XVI Густав нагородив Червоненка орденом "Полярна зірка", а президент Польщі вручив йому "Орден Заслуг перед Республікою Польща".

Кримінальні справи, критика і скандали

З початку 2000-х Червоненка супроводжували скандали, критичні публікації, негативні висловлювання колег-політиків.

Проте перша згадка про зловживання Червоненка сягає в 90-ті роки, коли його шахрайські схеми по виробництву і експорту пива спричинили несплату податків в особливо великих розмірах. Але згодом справу замяли, а протоколи перевірки переписали.

У 2001 році Держрезерв під керівництвом Червоненка не виконав розпорядження про відвантаження зерна для ЗАТ "Київмлин", через те, що необхідної кількості не було в наявності. Проте перед цим фірма його молодшого брата отримувала зерно по заниженій вартості, в тому числі для вивозу за кордон. У квітні 2001 року було порушено кримінальну справу, а у березні наступного року Червоненка оголосили в розшук. Але підозрюваний дочекався свого обрання народним депутатом, приїхав до слідчого і згодом його справа була закрита.

У 2002 році податкова виявила зловживання на підприємстві "Орлан-транс-груп", а прокуратура порушила кримінальну справу за реалізацію зерна з Держрезерву для підприємства Ігоря Червоненка по збитковій ціні. У відповідь підозрюваний звинуватив прокуратуру в антисемітизмі, виконанні політичного замовлення, відмовився підписувати документи і за сприяння депутатів "Нашої України" домігся закриття цих справ.

Значно більше клопоту завдало політику розслідування журналіста Дмитра Понамарчука, який встановив, що Червоненко має громадянство Ізраїлю. Це сталось під час парламентських виборів 2002 року. Журналіст звернувся до ЦВК з вимогою зняти з реєстрації кандидата у депутати. У відповідь Червоненко все спростовував, заявив, що оформлення вказаних документів сфабриковано його ворогами. Він зумів отримати мандат нардепа, поки встановлювали правдивість наведених фактів. Коли у 2004 році наявність в політика ізраїльського паспорта була офіційно підтверджена, Адміністрація Президента почала готувати указ про позбавлення Євгена Червоненка Українського громадянства. Проте бурхливі події Помаранчевої революції не дали довести цю справу до кінця.

Черговий корупційний скандал у вересні 2005 року спричинило лобіювання міністром транспорту і зв’язку інтересів компанії "Укртрансконтейнер", хоча Червоненко намагався довести, що угода між цією фірмою і Іллічівським портом вигідна для держави.

Брудним і гучним скандалом супроводжувалось друге розлучення Червоненка у 2007 році. Керівник Запорізької ОДА використав усі зв’язки, щоб відібрати в колишньої дружини не лише частину спільно нажитого майна, але й усі подарунки, її особисті речі, навіть предмети одягу.

А після 2014 року політик почав спеціалізуватись на скандалах у телевізійних студіях. Він лаявся з Тетяною Чорновол, Інною Богословською, Міхеілом Саакашвілі, Ларисою Ніцой, Надією Савченко, Олексієм Гончаренком. Особливо розлютив Червоненка Сергій Стерненко. Під час теледебатів на одному з одеських телеканалів ексміністр затьмарив російських пропагандистів Кісєльова, Соловйова зі Скабеєвою на додачу. Не наводячи жодного доказу, він назвав активіста послідовником Гітлера, антисемітським погромником, "дахом" для одеських наркоторговців. Не зморгнувши оком, Червоненко заявив, що Стерненко – вбивця з холодними очима, і що такі як він розстрілювали людей у Бабиному Яру. Жодних контраргументів скандаліст не слухав. Спокій Стерненка настільки виводив його із себе, що він ледь не кидався з кулаками на свого візаві. Особливо розлютив Червоненка факт участі активіста в організації заборони виступів російських артистів, при чому сам не приховував, що його товариш Лепс – палкий прихильник анексії Криму. Навіть в Одесі, де небагато прихильників радикальних націоналістів, симпатії глядачів розділились навпіл (очевидно багатьом були помітні проблеми Червоненка з логікою і здоровим глуздом).

Скандали спричиняли і його неадекватні заяви останніх років. Так, у 2020 році він сказав, що українці для Заходу навіть гірше, ніж раби, і тільки разом з Росією наша країна може розраховувати на майбутнє. В тому ж році, коли українська влада засудила дії Лукашенка під час виборів, масове насилля після закінчення кампанії і не визнала його легітимним президентом, Червоненко назвав керівників країни "дебілами". Очевидно, процес перетворення його в політичного маргінала добігає кінця.