Федір Веніславський

Веніславський Федір – правознавець, політик, громадський діяч, кандидат юридичних наук, викладач кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член фракції партії "Слуга народу".

Місце народження

Народився 16 травня 1969 року в смт Олика Ківерцівського району на Волині.

Освіта

• 1994 рік – закінчив з відзнакою Українську державну юридичну академію (нині - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).
• 1997 рік – в тому ж навчальному закладі закінчив аспірантуру на кафедрі конституційного права.
• 2000 рік – успішно захистив кандидатську дисертацію, тема якої “Конституційні основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні”.
• Веніславський вказав у автобіографії, що закінчує роботу над докторською дисертацією “Забезпечення стабільності конституційного ладу України: конституційно-правові аспекти”.

Родина

Виріс на Волині в простій селянській сім’ї.

Батько – Веніславський Володимир Миколайович, все життя працював в колгоспі трактористом.

Мати – Веніславська Зоя Степанівна, понад сорок п’ять років трудилась медсестрою в сільській лікарні.

Молодший брат – Вадим, 1975 року народження. Закінчив той же навчальний заклад, що і Федір, але одразу пішов працювати в органи прокуратури. Генпрокурор Віктор Пшонка призначив його заступником обласного прокурора на Волині. У 2014 році був звільнений згідно з Законом "Про очищення влади", але поновився через суд у 2020 році. Працював в Офісі генпрокурора заступником начальника департаменту, згодом отримав призначення на посаду заступника прокурора Одеської області.

Дружина – Веніславська Кароліна Борисівна. Відома як художниця, її картини виставлялись не лише в Україні, але і за кордоном.

У подружжя двоє синів.

Молодший син – Андрій, 2004 року народження.

Старший син Федір – 1992 року народження, працює в Міністерстві закордонних справ України другим секретарем відділу політичного планування головного управління аналізу та планування Політичного директорату.

Кар’єра до обрання в Раду

• 1986 – 1987 роки – почав працювати одразу ж після школи. Був робітником будівельної бригади колгоспу ім. Леніна (смт Олика).
• 1987 – 1989 роки – пройшов дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР.
• 1997 – 2003 роки – після закінчення аспірантури працював асистентом кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
• У 2001 році за контрактом з Міністерством юстиції України проводив дослідження правової системи України на замовлення Світового банку. Залучався Радою Європи у якості експерта для підготовки звіту про відповідність українського законодавства Європейській Конвенції прав людини та основних свобод.
• З 2003 року Веніславський працює доцентом кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (з 2013 року – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).
• Веніславський є фахівцем у галузі державного будівництва та прав людини з більш ніж двадцятирічним досвідом викладацької, наукової, законотворчої та правозахисної діяльності.
• Багато часу віддає науковій діяльності. Автор багатьох наукових праць, ряду підручників, монографій, статей. Загалом відомо про понад 120 публікацій.
• Є визнаним експертом з конституційного права та місцевого самоврядування, підготував десятки наукових висновків щодо законопроєктів і сотні висновків, що стосуються сфери правозастосування.

Громадська та політична діяльність до 2019 року

• Активно займаючись науковою і викладацькою роботою, Веніславський не залишався осторонь політики й громадської діяльності.
• До 2019 року він п’ять разів без успіху пробував стати депутатом Верховної Ради.
• У 2002 році правознавець вперше балотувався як самовисуванець у себе на Волині, але програв бізнесмену Ігорю Єремеєву.
• У 2006 році наставник Веніславського Віктор Мусіяка запросив науковця до виборчого списку своєї партії "Вперед Україно!". Проте партія не подолала прохідного бар'єра.
• Згодом Федір Веніславський ще тричі безрезультатно балотується до парламенту як позапартійний самовисуванець: у 2012 році на Харківщині та двічі на рідній Волині по виборчому округу №23.
• Вже у 2004 році науковець стає відомим громадським діячем з чіткою позицією щодо розвитку громадських інститутів, суспільного контролю над владою, необхідності розвитку демократії в країні. Адже тоді він був одним з авторів відкритого листа до Верховного Суду України про необхідність визнати недійсними результати другого туру президентських виборів.
• В тому ж році, на замовлення Міністерства юстиції Канади та Міністерства юстиції України Веніславський досліджував причини корупції в Україні в рамках проєкту сприяння доброчесності в державному секторі.
• А у 2014 році, після перемоги Революції гідності йому доручили аналіз якості судових рішень за результатами розгляду виборчих спорів судами України. Науковець брав участь у робочій групі з доопрацювання проєкту Закону України "Про очищення влади".

• У 2015 році Веніславський був одним з керівників громадської спілки "Харківська громадська люстраційна палата", яку створили місцеві громадські організації патріотичного спрямування з метою контролю за очищенням влади від активних поплічників Віктора Януковича.
• В тому ж році він брав участь в конкурсі з відбору членів НАЗК, набрав з Наталією Корчак однакову кількість голосів, проте вибір був не на його користь.
• Від імені правозахисних організацій Веніславський неодноразово відстоював права людини в судах, надавав безплатні юридичні консультації соціально незахищеним верствам населення.

Робота в парламенті

• Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах виявилось, що багато представників його найближчого оточення пам’ятали науковця по спільній громадській діяльності. Тому пропозиція Веніславському стати представником Президента України в Конституційному Суді була не випадковою. Він дав згоду, і 3 червня 2019 року Володимир Зеленський підписав відповідний указ. В тому ж місяці правознавець вже виступав у судовому процесі щодо конституційності Указу президента з приводу дострокового припинення повноважень Верховної Ради.

• На позачергових виборах до Верховної Ради він балотувався по списку політичної партії "Слуга народу" під номером 88 і 21 липня 2019 року нарешті пройшов до складу парламенту.
• 29 серпня 2019 року Веніславський прийняв присягу як народний депутат України, приєднався до депутатської фракції партії "Слуга народу" і став членом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
• В жовтні 2019 року його залучили до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування пожежі (вибухів) на складах боєприпасів у період з 2014 по 2018 роки в м. Ічня (Чернігівська обл.), м. Калинівка (Вінницька обл.), м. Балаклія (Харківська обл.), м. Сватове (Луганська обл.), м. Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.).
• У Конституційному Суді Веніславський чітко відстоював інтереси Володимира Зеленського, послідовно критикував очільника КСУ Олександра Тупицького за ініційовані ним рішення.

Критика та скандали

В гучних скандалах і корупційних схемах Веніславський не був помічений, проте до 2017 року він користувався російською соціальною мережею ВКонтакте, яка на той час була заборонена в Україні.

У вересні 2020 року громадські активісти розкритикували голосування нардепа за сімох кандидатів в конкурсну комісію з обрання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, шість з яких не відповідали нормам закону.

А в серпні 2021 року між Веніславським та Іриною Венедіктовою розгорівся конфлікт через брата нардепа. Венедіктова інформувала спікера Верховної Ради, що представник президента в КСУ вже направив до Офісу генпрокурора 9 запитів і депутатських звернень після того, як його брата звільнили з посади виконувача обов’язків керівника Одеської облпрокуратури за численні недоліки в роботі.

Тому очільниця генпрокуратури вбачала в таких діях Веніславського конфлікт інтересів, порушення закону "Про запобігання корупції" і зверталася до спікера з вимогою припинити тиск на генеральну прокуратуру. Цей конфлікт поки що не отримав подальшого продовження.