Герман Галущенко

Галущенко Герман – український політик та державний діяч, кандидат юридичних наук, працював у Мін'юсті та МЗС, десять років займав різні посади на Банковій.

Місце народження

Народився 1 травня 1973 року в м. Львів.

Освіта

• 1995 рік — закінчив Львівський державний університет за спеціальністю правознавство, отримав диплом юриста з відзнакою.
• 2001 рік — закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі за спеціалізацією менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, має диплом магістра міжнародного менеджменту.
• З 2001 року кандидат юридичних наук.
• Доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Родина

Дружина – Богданова Ольга, бізнесвумен, власник ТОВ "ПРОСТІР 86".

Подружжя виховує сина Максима та двох дочок – Вероніку та Стефанію.

Кар’єра, політична та громадська діяльність

• Ще навчаючись в університеті Галущенко почав працювати.
• 1994 – 1995 роки – поєднував навчання та роботу юристом.
• 1995 – 1996 роки – працював помічником прокурора у Львівській обласній прокуратурі.
• 1996 – 1997 роки – аташе, третій секретар договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України. Поєднував роботу в МЗС з посадою представника України в комітеті Ради Європи по боротьбі з корупцією. Галущенко має ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу.
• 1997 – 2010 роки – працював на Банковій, спочатку в АПУ Леоніда Кучми, потім в Секретаріаті Президента України Віктора Ющенка. Послідовно обіймав посади — старший консультант, головний консультант, завідувач відділу, заступник керівника департаменту Секретаріату (Адміністрації) Президента України.
• 2004 рік – отримав почесне звання "Заслужений юрист України".
• 2009 рік – нагороджений Орденом Данила Галицького.
• 2011 рік — після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Галущенко покинув роботу на Банковій і отримав посаду головного юрисконсульта  ДП "Державний експертний центр" Міністерства охорони здоров’я України.
• 2011 – 2013 роки – перевівся у відомство Олександра Лавриновича, працював помічником міністра юстиції, директором департаменту судової роботи.
• 2013 – 2014 роки – виконавчий директор з правового забезпечення ДП "НАЕК "Енергоатом".
• З 2012 року одночасно займається і викладацькою діяльністю на кафедрі міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.
• У 2014 році Герман Галущенко звільнився з "Енергоатому" за власним бажанням, і включився в процес захисту державних інтересів у міжнародних судах. Зокрема, Галущенко працював над питаннями притягнення Росії до відповідальності за експропріацію власності великих українських державних і приватних компаній в АР Крим.
• Також працював в команді юристів на чолі з американською компанією Covington & Burling LLP - у справах, які розглядав Міжнародний суд ООН за порушення двох конвенцій: про фінансування тероризму (Донбас) і расової дискримінації (Крим).
• До 2020 року входив у керівні органи партії "Патріот", що визначала себе як правоцентристську політичну силу. На президентських виборах 2019 року від цієї партії балотувався кандидатом економіст Андрій Новак.
• Після 2014 року активно займався громадською діяльністю. Галущенко співпрацював з організаціями "Центр психологічної реабілітації і адаптації", "Аналітичний центр "Партнерство заради правди", "Гідність патріотів", "Адвокат захисника Вітчизни".
• 2019 – 2020 роки – був помічником на громадських засадах міністра економіки Тимофія Милованова, який хотів влаштувати Галущенка на посаду держсекретаря свого відомства. Проте конкурс скасували через те, що саме протеже міністра провалив перший етап.
• 2020 – 2021 роки – віцепрезидент ДП "НАЕК "Енергоатом".
• З 29 квітня 2021 року – міністр енергетики України.

Робота в енергетичній галузі

Робота Галущенко в енергетичній галузі розпочалась у 2013 році, коли він обійняв посаду виконавчого директора з правового забезпечення ДП "НАЕК "Енергоатом". Працював не довго і вже у 2014 році звільнився за власним бажанням.

"Главком" оцінив роботу Галущенка в цей період як провальну. У 2013 році у пресі звинуватили юристів "Енергоатому" в недобросовісному представництві інтересів компанії в суді, через що "Енергоатом" змушений був заплатити мільйони доларів за металолом. Сайт "Укррудпром" констатував, що "керівник юридичної служби пан Галущенко погодився оплатити кошти гібралтарському офшору Remington Worldwide LTD, який у шахрайський спосіб заволодів активами "Енергоатому" в розмірі $25 млн". Виник резонансний корупційний скандал, оскільки до приходу Галущенка "Енергоатом" успішно відбивався від усіх позовів.

У 2019 році з посади президента "Енергоатому" звільнили авторитетного спеціаліста Юрія Недашковського. Вже тоді до керівництва цієї надто прибуткової державної компанії почали штовхати Галущенка. "Главком" писав, що наближені до влади особи мають намір довести "Енергоатом" до банкрутства, щоб потім приватизувати. І саме Галущенко повинен забезпечити ці процеси в найкоротші терміни. Проте призначення на чільну посаду не відбулось. Петро Котін став в.о. президента, а в крісло віцепрезидента в травні 2020 року посадили Галущенка, який фактично перебрав усі важелі керівництва "Енергоатомом". На цій посаді він був досить активним і помітним не лише в Україні, але і в міжнародних енергетичних структурах. Так, менш ніж за рік віцепрезидент організував підписання контракту на постачання в країну ядерного палива для АЕС, лобіював добудову Хмельницької АЕС, заручився підтримкою міністерства енергетики США, відстоював необхідність реалізації проєкту "Енергоміст".

Ресурс "НВ", посилаючись на джерела в ОПУ, розмістив статтю, в якій вказано, що перший помічник президента Сергій Шефір став неформальним куратором енергетичної галузі. Галущенко теж визнав, що регулярно буває на Банковій, де звітує про роботу, але з ким зустрічається не вказував. Тому 22 квітня 2021 року сюрпризом не стало його представлення прем’єром Денисом Шмигалем, як кандидата на посаду міністра енергетики. Керівник пропрезидентської фракції Давид Арахамія теж нагадав колегам, що ця кандидатура рекомендована з ОПУ.

29 квітня 2021 року кандидатуру Галущенка на посаду міністра енергетики внесли у Раду і 305 депутатів проголосувало "за".

Критика та скандали

Найгучніший скандал виник саме після затвердження Радою Германа Галущенка на посаді міністра.

Тетяна Чорновол заявила на Еспресо.TV, що Галущенко агент Кремля, який поставить Україну на коліна перед Росією в енергетичній галузі.

Гео Лерос, Володимир Ар’єв та багато інших політиків та журналістів писали про майбутнього міністра як креатуру скандального нардепа Андрія Деркача. Галущенко офіційно все спростовував.

А Віталій Шабунін написав у соцмережах, що не повірив спочатку інформації про призначення нового міністра енергетики, бо саме Галущенко подарував кампаніям Ахметова і Коломойського 65 мільйонів грн, продавши їм електроенергію вдвічі дешевше ринкової ціни. Шабунін нагадав, що у НАБУ відкрите відповідне провадження і вже відбулись обшуки.

Перед призначенням Галущенка в "Енергоатом" теж не обійшлось без скандалів. Спеціально для нього змінили умови конкурсу на посаду президента компанії, прибравши положення про обов’язковий термін роботи в галузі не менше 5 років і технічну освіту претендента. Державна інспекція ядерного регулювання зупинила конкурс на нових умовах і Галущенко президентом не став.

Згодом виявилось, що будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива теж не буде завершене вчасно, хоча необхідні кошти були виділені. ЗМІ встановили, що причина в елементарному бажанні керівництва "Енергоатому" поживитись державними грошима. Існувала попередня домовленість, що підрядними організаціями виступлять підприємства горезвісного Максима Микитася, згодні віддати як хабар половину від отриманих коштів. Вже відбулось кілька підлаштованих тендерів за спрощеною процедурою, проте АМКУ вдавалось зупинити шахрайські оборудки. Державні гроші були врятовані, проте так необхідне сховище вчасно не почало приймати відпрацьоване паливо з АЕС, а це річний збиток державі у пів мільярда доларів.

До речі, не всі вважали Галущенка корупціонером і некомпетентним фахівцем. Юлія Тимошенко назвала всі закиди проти нього безпідставними та голосувала за призначення.