Олександр Омельченко

Омельченко Олександр – Герой України, кандидат технічних наук, лауреат Державної премії в галузі архітектури, народний депутат сьомого скликання і депутат Київради чотирьох скликань, голова партії "Єдність".

Місце народження

Народився 9 серпня 1938 року в селі Зозів Липовецького району Вінницької області. Через три роки родина переїхала на Житомирщину, де Олександр проживав до від’їзду в Київ.

Освіта

• 1959 рік — закінчив навчання у Київському будівельному технікумі.
• 1974 рік — закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за фахом інженер-будівельник.
• 1978 рік – закінчив Київський інститут народного господарства.
• 1988 рік – захистив кандидатську дисертацію "Комплексний вплив на бетонну суміш для інтенсифікації виробництва тонкостінних залізобетонних виробів", кандидат технічних наук.

Родина

Дружина – Омельченко Людмила Леонтіївна, 1945 року народження, за фахом інженер-будівельник. У шлюбі з нею народилось два сини – Ян і Олександр-молодший.

Ян – 1966 року народження, радник відділу безпеки Департаменту протидії загрозам з боку РФ Міністерства закордонних справ України.

Олександр-молодший – 1968 року народження, підприємець, народний депутат 4 і 5 скликань.

Успішна кар’єра до 2006 року

• Квітень – жовтень 1959 року – після закінчення будівельного технікуму працював бетонником будівельного комбінату Київського облбудтресту.
• 1959 – 1960 роки – служив у Радянській Армії.
• 1960 – 1961 роки – обіймав посаду майстра цеху збірного залізобетону будкомбінату Київського обласного будівельного тресту.
• 1961 – 1974 роки – працював в Домобудівному комбінаті №1 Головкиївміськбуду на посадах майстра цеху, заступника начальника цеху, начальника цеху та начальника відділу.
• 1974 – 1976 роки – трудився на посаді головного інженера заводу залізобетонних конструкцій Домобудівного комбінату №1 Головкиївміськбуду. У 1976 році кілька місяців пропрацював директором цього заводу.
• 1976 – 1980 роки — головний інженер Домобудівного комбінату №1 Головкиївміськбуду.
• 1980 – 1985 роки – головний інженер тресту Головкиївміськбуд.
• 1982 рік – нагороджений орденом "Знак Пошани".
• 1985 – 1987 роки – перший заступник начальника Головкиївміськбуду.
• 1986 рік – Омельченко отримав орден Трудового Червоного Прапора.
• 1987 – 1989 роки – радник-консультант з будівництва в Республіці Афганістан.
• Березень – липень 1989 року – головний інженер Укрбуду у Вірменії, де ліквідовували наслідки руйнівного землетрусу.
• 1989 – 1990 роки — начальник управління будіндустрії, промбудматеріалів і стандартизації Держбуду УРСР.
• 1990 – 1992 роки – заступник голови Київського міськвиконкому.
• 1992 – 1994 роки — генеральний директор Державного комунального підприємства "Київреконструкція".
• 1994 – 1996 роки — заступник, а згодом перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.
• 1996 – 2006 роки – Омельченко очолював Київську міську державну адміністрацію (КМДА).
• Квітень 1998 року – після перемоги на виборах обраний головою Київської міської ради.
• Серпень 1998 року – нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
• 1998 рік – на чергових парламентських виборах балотувався від блоку партій "Трудова Україна", проте прохідний бар’єр подолати не вдалось.
• Серпень 1999 року – Омельченку вручили орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня.
• З 1999 по 2006 роки – обіймав посаду Київського міського голови.
• 1999 – 2006 роки – був президентом Асоціації міст України.
• Серпень 2001 року – указом президента Леоніда Кучми Олександру Омельченку надано звання Герой України з врученням ордену Держави.

• 2002 рік – на виборах Київського міського голови 73% киян висловили йому свою довіру.
• 2004 рік – Омельченко став лауреатом Державної премії України в галузі архітектури.
• В цьому ж році партія "Єдність" висунула його кандидатом у президенти. Набрав менш як 1% голосів і у другому турі підтримав Віктора Ющенка.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

• Березень – листопад 2005 року  — обирався членом президії Ради партії "Наша Україна".
• Березень 2006 року – на чергових виборах міського голови займає лише третє місце. У квітні цього ж року указом президента його звільнено з посади голови КМДА.

Діяльність після 2006 року

• Березень 2006 року – Олександр Омельченко отримав орден князя Ярослава Мудрого III ступеня.
• 2007 рік — на парламентських виборах 2007 отримав депутатський мандат за списком "Наша Україна — Народна Самооборона" (№ 13). Був головою Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
• 2008 рік – знову балотувався на посаду Київського міського голови, проте отримав лише п’яте місце.
• 2011 рік – вийшов із фракції НУНС і до кінця каденції Ради залишався позапартійним. У якості народного депутата Олександр Омельченко зробив сім депутатських запитів, подав півтори тисячі законодавчих ініціатив і двадцять п'ять разів виступив на засіданні Верховної Ради.
• 2013 рік – нагороджений орденом Данила Галицького.
• 2013 – 2014 роки – працював в апараті ВРУ на посаді радника голови Ради.
• Червень 2014 року – обраний депутатом Київської міської ради від Української партії "Єдність".
• 2015 рік – Омельченка знову обрали депутатом Київради від партії "Єдність". Він очолював однойменну фракцію з 15 депутатів.
• 2019 рік – на дострокових парламентських виборах балотувався на 223 окрузі в Шевченківському районі столиці. Зайняв лише 4 місце.
• 2020 рік – на місцевих виборах знову боровся за посаду Київського міського голови, але зайняв лише 8 місце. Проте партія "Єдність" тоді ж провела в Київраду 14 депутатів на чолі з Омельченком.

• Олександр Омельченко, крім багатьох вітчизняних орденів та відзнак, нагороджений португальським орденом Інфанта дона Енріке, шведським "Срібним Хрестом", Командорським хрестом ордена святого Григорія Великого (Ватикан).

Скандали та критика

Враховуючи тривалу політичну кар’єру Олександра Омельченка, важко згадати всі критичні висловлювання в його адресу чи навіть просто перерахувати подібні матеріали в ЗМІ. Взагалі, його діяльність на чолі столичної влади досить суперечлива. Крім визнаних успіхів ексмеру дорікають непрозорістю розподілу земельних ресурсів, проведенням закупівель за принципом кумівства, надмірною активністю і безкарністю чиновницького апарату, сумнівністю в доречності деяких архітектурних рішень. Також його звинуватили у лобіюванні бізнесу свого молодшого сина, підприємства якого незаконно отримали значні земельні ділянки і багатомільйонні замовлення від міської влади

2002 рік – Генеральна прокуратура призупинила ряд рішень Київради і порушила кримінальні справи проти керівників міста. Генпрокурор Святослав Піскун говорив, що є питання до Омельченка щодо будівництва кафе в Лаврі та фітнес-центру на території Софійського собору. Але все закінчилось легким переляком столичного керівництва.

2004 рік – Київська прокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання посадовцями міської адміністрації при розподілі житла. Проте Омельченка це знову не зачепило.

В тому ж році міського голову звинуватили в незаконному розподілі землі в заповідній зоні "Пущі-Водиці", де понад 500 гектарів віддали під забудову депутатам, міністрам, впливовим бізнесменам. І цього разу звинувачення ні до чого не привели.

У статусі народного депутата у квітні 2010 року він голосував за ратифікацію Харківських угод.

Олександр Омельченко був учасником двох ДТП зі смертельним наслідком. У 2009 році він на смерть збив Олександра Карпінського, але залагодив справу, виплативши родичам значну грошову компенсацію. У 2015 році ексмер збив жінку, яка згодом померла в лікарні. Але на цей раз, як свідчать ЗМІ, вину на себе взяв його водій.

У 2018 році НАБУ відкрило кримінальне провадження проти Омельченка за неправдиву інформацію в декларації (не було внесено кілька об’єктів власності).

Тоді ж його назвали одним з найбільших прогульників засідань Київради.

А у 2019 році Омельченка звинуватили у гречкосійстві на своєму 223 округу, де його люди роздавали продукти, наливали виборцям горілку з пляшок без акцизних марок. 

Омельченко виступав за легалізацію подвійного громадянства, за що отримав шквал критики.         

25 листопада 2021 року Олександр Омельченко помер на 84-му році життя через ускладнення від коронавірусу.