Павло Шеремет

Шеремет Павло - білоруський телерадіожурналіст та автор друкованих видань, якому довелось виїхати в Україну через переслідування.

Місце народження

Павло Шеремет народився 28 листопада 1971 року у м. Мінськ, Білорусь.

Освіта

• Після закінчення середньої школи у Мінську вступив на історичний факультет Білоруського університету.
• Через три роки Павло зрозумів, що історія - це не його і вступив на факультет економічних міжнародних відносин до Білоруського економічного університету. Написав дипломну роботу на тему: "Офшорний бізнес".

Родина

Перша дружина - Наталія, виховували двох дітей - син Микола та донька Єлизавета.

У 2013 році Павло розпочав стосунки з Оленою Притулою - журналісткою та співзасновницею видання "Українська правда".

Кар’єра

• Свою кар’єру Павло Шеремет почав з банківської справи, працював у відділі валютних операцій одного з банків.
• У 1992 році Павло прийшов на Білоруське телебачення, спочатку - консультантом економічних програм. Незабаром став ведучим щотижневої аналітичної програми "Проспект" Білоруського ТБ.
• 1996 рік - отримав посаду головного редактора "Білоруської ділової газети", призначений завідувачем білоруським бюро "Громадського російського телебачення" (зараз Перший канал).

Павло Шеремет активно критикував політику президента Білорусі Олександра Лукашенко.

• У 1997 році Павла заарештували на кордоні Білорусії з Литвою. Кореспондента арештували білоруські силовики та звинуватили у незаконному перетині кордону та дали два роки умовно. Павло пробув у тюрмі три місяці. Згодом, президент О. Лукашенко позбавив Шеремета громадянства.
• У 1998 році емігрував до Росії та продовжив працювати на "Першому каналі". Павло став спеціальним кореспондентом програм "Новини" та "Час".
• У 2000 році Павло Шеремет пішов з новинних програм і працював на "Першому каналі" як автор документальних фільмів і спеціальних проєктів. Шеремет зняв такі фільми: "Дика Охота" - у двох частинах, "Осетрова війна", "Чеченський щоденник", "1991 - Останній рік імперії" та багато інших.
• У 2008 році пішов з Першого каналу та відкрито заявив про порушення демократичних стандартів під час освітлення виборів у російську Державну думу.
• 2011 року Павло недовго був телеведучим у програмі "Вирок" на каналі "РЕН ТВ".
• У вересні 2013 року перейшов на "Громадське телебачення Росії". Одночасно писав статті на політичну тематику для видань: "Огоньок", "Білоруський партизан" та "Українська правда".
• Останньою появою на російському телебаченні став фільм про російського опозиціонера Бориса Нємцова, який вийшов на російському телеканалі "Дощ". Фільм присвячений в пам’ять про політика в дні після його трагічного вбивства.

Шеремет гостро критикував владу Росії.

• Павло Шеремет остаточно переїхав до Києва після Революції Гідності. На початку червня 2015 року журналіст почав авторський проєкт на українському телеканалі "24", який називався "Діалоги".
• З вересня 2015 по травень 2016 Павло був ведучим українського радіо "Вєсті", вів ранкові програми, на вихідних "Шоу Павла Шеремета".
• З 2016 року працював по буднях у "Шоу Павла Шеремета", щочетверга виходили випуски з назвою "Чистий четвер", на якій Шеремет викривав корупційні схеми владних структур та українських олігархів.

Вбивство

Павло Шеремет 20 липня 2016 року зранку виїхав з дому на ранковий ефір радіо "Вєсті", о 7:45 ранку машина вибухнула на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка. Причиною вибуху став вибуховий пристрій, розміщений біля місця водія, який був закладений вночі невідомою особою. Після того, як Павла дістали із машини після вибуху він залишався ще живим. Машина належала цивільній дружині Павла - керівниці "Української правди" Олені Притулі. Офіційно повідомили про дві основні версії вбивства журналіста: його професійну діяльність та вбивство з метою дестабілізації ситуації в Україні та, зокрема, у Києві.

22 липня було оприлюднено відеозапис імовірних виконавців убивства. На відео з фрагментами записів камер спостереження поблизу будинку, де жив Шеремет, видно чоловіка й жінку, які вночі 20 липня провели підготовку та заклали вибухівку в автомобіль.

Павла Шеремета поховали 23 липня 2016 року у Мінську на Північному цвинтарі.

12 грудня 2019 року заарештували трьох підозрюваних в організації вбивства: Андрія Антоненка, Яну Дугарь та Юлію Кузьменко.  Дугарь звинуватили у розвідці місцевості, Кузьменко - у закладанні вибухівки, а Антоненка - у "допомозі" Юлії. Адвокати підозрюваних надали слідству докази в алібі усіх заарештованих, до того ж затримані між собою до обвинувачень знайомі не були.

В день арешту підозрюваних міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та президент Володимир Зеленський на спільній пресконференції повідомили, що справу Шеремета розкрито, але серйозних доказів на затриманих не було. ЗМІ та активісти пов’язують арешт підозрюваних: Яни Дугарь, Юлії Кузьменко та Андрія Антоненка зі суспільною вимогою відставки Авакова. Володимир Зеленський публічно підтримав Арсена Авакова у звинуваченні підозрюваних ще до судового вироку.

4 січня 2020 року опублікували запис розмови, яка доказує причетність до вбивства Білоруського КДБ за наказом президента Білорусі Олександра Лукашенка. Силовики обговорювали вбивство Шеремета ще у 2012 році. Захист підозрюваних - Андрія Антоненка Юлії Кузьменко та Яни Дугарь вважає, що запис свідчить про їх непричетність до злочину. Проте, МВС та його голова Арсен Аваков вважають інакше і називають це доказом їх провини.

Через поліційне та суддівське свавілля у "справі Шеремета" регулярно проходять акції протестів "Свободу політв’язням". Сергій Стерненко публічно підтримував та регулярно брав участь в акціях.