Емманюель Макрон

Макрон Емманюель – інвестиційний банкір, радник президента Франсуа Олланда, колишній міністр економіки та лідер партії "Вперед!", став наймолодшим в історії президентом Франції

Місце народження

Народився 21 грудня 1977 року в місті Ам’єн, що на півночі Франції.

Освіта

Старшокласником переїхав у Париж, де в Ліцеї Генріха IV здобув ступінь бакалавра.

Спочатку вступив до Університету Париж Х Нантер, проте незабаром перевівся до Інституту політичних досліджень, де і здобув ступінь магістра.

2004 рік – закінчив з відзнакою Національну школу адміністрації. Цей навчальний заклад готує чиновників державних органів влади, і випускники зобов’язані після закінчення навчання десять років відпрацювати на державній службі.

Родина

Батько – Жан-Мішель Макрон, професор, викладав неврологію в  Університеті Пікардії імені Жуля Верна.

Мати – Франсуаза Макрон-Ногес, доктор медичних наук.

Дружина – Бріджит Макрон, старша за чоловіка на 24 роки. Вона була його шкільною вчителькою літератури та вела театральну студію. Емманюель закохався до нестями, і його батьки відправили в Париж. Юнак перед від’їздом пообіцяв Бріджит, що в 30 років вони одружаться. Макрон робив успішну кар’єру і не забував про обіцянку. У 2006 році Бріджит розлучилась з першим чоловіком і у 2007 році вони з Макроном взяли шлюб. Спільних дітей у подружжя немає. Проте Емманюель охоче проводить час з онуками дружини.

Кар’єра інвестиційного банкіра та політика

• Талановитий юнак впевнено крокував щаблями кар’єри. Харизматичний, переконливий, всебічно обдарований Макрон швидко опинився у самих верхніх ешелонах французького політикуму.
• 1999 – 2001 роки – не покидаючи навчання працював помічником відомого французького філософа Поля Рікера.
• 2004 – 2008 роки – закінчивши Національну школу адміністрації, Макрон отримав посаду інспектора в Міністерстві економіки.
• 2007 – 2009 роки – працював заступником доповідача  при Комісії щодо поліпшення економічного зростання Франції, яку очолював відомий економіст Жак Атталі.
• 2006 – 2009 роки – перебував у лавах Соціалістичної партії Франції.
• 2009 – 2012 роки – працював інвестиційним банкіром у "Rothschild & Cie Banque". Друзі відмовляли його від цієї роботи, попереджували, що Ротшильди – це не просто банкіри, Емманюель може занапастити майбутню політичну кар’єру. Проте Макрон успішно пропрацював три роки і не лише заробив 2,9 мільйона євро, а й отримав практичні знання з економіки. Після того, як він переконав керівництво "Nestle" купити підрозділ компанії "Pfizer", що виробляв дитяче харчування, за 11,85 млрд доларів, його прозвали "Моцарт фінансів".
• 2012 – 2014 роки – працював у Президента Франції Франсуа Олланда радником з питань економіки і фінансів.
• 2014 – 2016 роки – був призначений на посаду міністра економіки в уряді прем’єра Мануеля Вальса. Саме в цей період політик стає відомим у всій країні. Особливо багато про нього почали говорити після прийняття в серпні 2015 року розробленого міністром закону, який так і назвали – "Законом Макрона". Він дозволяв магазинах недільну торгівлю 12 раз на рік замість передбачених законом п'яти, а в туристичних районах обмеження і зовсім були зняті. Також в документі йшлося про створення мережі дешевих міжміських автобусів, лібералізацію "вільних" професій зі сфери права: адвокатів, нотаріусів, оцінювачів, судових виконавців, що мало знизити тарифи на їхні послуги. Документ був сприйнятий неоднозначно і викликав масові протести, проте сприяв пожвавленню економічного життя.
• 2016 рік – Емманюель Макрон звільнився з посади міністра економіки і 6 квітня заснував нову партію "Вперед!".
• У листопаді того ж року він оголосив про свою участь у президентських перегонах 2017 року. Тоді ж політик опублікував свою книжку "Революція", яка була одразу розкуплена. У ній  Макрон детально виклав свою програму і бачення майбутнього країни.
• 23 квітня 2017 року – у першому турі виборів Емманюель Макрон зайняв перше місце, отримавши 23,86% голосів виборців. У другому турі його суперницею стала Марін Ле Пен, лідерка правих націоналістів.
• 7 травня 2017 року – відбувся другий тур президентських виборів. Макрон впевнено переміг, набравши 66,1% голосів французів.
• 8 травня 2017 року – перед початком президентської каденції політик прийняв рішення покинути посаду голови партії "Вперед!".

На посаді Президента Франції

• 14 травня 2017 року – відбулась офіційна церемонія вступу Макрона на посаду Президента Франції. Він став наймолодшим серед усіх своїх попередників.

• Щодо внутрішньої політики, то президент ініціював ліберальні економічні реформи. Він заявив, що Франція може приймати більше іммігрантів і цього не потрібно боятись. В той самий час Макрон засудив відкриту демонстрацію релігійних почуттів, задекларував жорстоку боротьбу з тероризмом та ініціював збільшення фінансування спецслужб та поліції.
• В листопаді 2018 року у Франції почався рух "жовтих жилетів". Спочатку це був стихійний протест проти підвищення цін на пальне, який переріс у масову політичну акцію, направлену проти політики Макрона. Президент ввів надзвичайний стан і одночасно декларував деякі реформи, що передбачали індексацію пенсій, підвищення мінімальної пенсії до 1000 євро, зниження податку на доходи фізичних осіб. Оскільки більшість "жовтих жилетів" продовжили акції протесту, Макрон відмовився від підвищення пенсійного віку і фактично згорнув анонсовану пенсійну реформу.

• 12 липня 2021 року – Макрон видав указ про обов’язкову вакцинацію від коронавірусу. Документ передбачав, що тих, хто відмовлявся від щеплення, не пускатимуть в громадський транспорт, кафе та ресторани, а згодом почнуть штрафувати, і навіть сажати до в’язниці. В країні знову почались масові акції протесту. Були дні, коли на вулиці виходили понад 100 тисяч французів. Рейтинг президента обвалився, і на місцевих виборах його партія "Вперед!" зазнала нищівної поразки.
• У зовнішній політиці Макрон послідовно виступав за збереження і зміцнення ЄС, за тісну співпрацю з Німеччиною. Саме в Берлін він здійснив свій перший візит у якості Президента Франції.
• Всю каденцію Макрон послідовно виступав проти жорсткої політики ЄС стосовно Росії. Хоча офіційно він говорив про недопустимість стягнення російських військ до українських кордонів, обіцяв жорсткі санкції у разі російської агресії, але одночасно  закликав ЄС до діалогу з Росією, переконував європейських лідерів у необхідності скорочувати антиросійські санкції. Через два тижні після інавгурації Макрон вже приймав Володимира Путіна у Єлисейському палаці.

У червні 2017 року Макрон розкритикував рішення президента США Трампа про вихід США з Паризької угоди по клімату. Згодом він підтримав ініціативу створити окремі від НАТО збройні сили ЄС.

Щодо України, то помітно, що загальні фрази про цілісність та недопустимість російської агресії Макрон виголошує швидше як данину офіційній позиції ЄС, більше опікуючись економічною співпрацею з РФ. В листопаді 2019 року він взагалі заявив, що надає перевагу легальним мігрантам з Гвінеї чи Кот-д'Івуару, а не "нелегальним бандам з України".

З мусульманським світом у Президента Франції теж не прості відносини. Він не визнає державу Палестина. А після вбивства у передмісті Парижу радикалом-ісламістом вчителя Самуеля Паті за те, що він показував карикатуру на пророка Магомета, Макрон посмертно нагородив його Орденом Почесного Легіону, і заявив про підтримку терпимості, свободи слова і будь-яких карикатур, навіть на пророка Магомета. На що низка ісламських країн оголосила бойкот французьких товарів, який ініціював Президент Туреччини Реджеп Ердоган.

Критика та скандали

Щодо критики Макрона, то охочих завжди вистачало з того часу, як він став публічним політиком. З подачі російських ЗМІ, його політичні опоненти заявляли, що Емманюель Макрон – гомосексуаліст, а його "пристрасний роман" з набагато старшою Бріджит – лише ширма для громадськості.

Після перемоги на президентських виборах, багато висловів, заяв, указів Макрона ставали причиною скандалів. Так, його рішення щодо обов’язкової вакцинації і жорстких каральних санкцій, передбачених проти небажаючих її проходити, спричинили в країні шквал критики в адресу президента. А в місті Тулон вивісили білборд, на якому художник Мішель-Анж Флорі зобразив Макрона в образі Гітлера, який наказує робити вакцинацію. Президент Франції одразу ж подав до суду.

Новий скандал спіткав Макрона, коли журналісти встановили, що за французьким президентом слідкували за допомогою програмного забезпечення Pegasus ізраїльської фірми NSO Group. Глава держави наказав провести детальне розслідування, а сам телефонував прем’єру Ізраїлю, щоб отримати пояснення.

Ще один скандал виник на саміті "Великої сімки". Макрон грубо зупинив прем’єра Великої Британії Бориса Джонсона, коли той намагався знову нав’язати зібранню обговорення теми Brexit. Президент Франції сказав, що ЄС має важливіші проблеми і порадив Джонсону їх більше не відволікати.

А заява Емманюеля Макрона в кінці 2019 року, що НАТО перебуває в "стані коми", викликала гнівну реакцію в різних частинах світу. Дональд Трамп назвав слова французького лідера "дуже образливими", і додав, що був дуже здивований, почувши такі висловлювання. Разом з тим Президент Туреччини Ердоган заявив, що це насправді Макрон перебуває в стані коми.